Реорганізація вузів проходить безсистемно і вибірково

Про об'єднання вишів у Дніпропетровську та Одесі

Останні події із ліквідацією і приєднанням Одеського і Дніпропетровського аграрних університетів до інших вузів викликали неоднозначну реакцію науково-педагогічних колективів, громадськості. Викладачі і студенти не розуміють мети, цілей цих кроків, своїх перспектив. Приєднання Одеського агроуніверситету до академії харчових технологій на перший погляд має рацію. Хоча викликає питання, а чому не зробити навпаки, оскільки технологічно спочатку йде виробництво, а потім вже переробка і зберігання сільськогосподарської продукції. Можливо треба було створити взагалі новий університет: виробництва і переробки агропродукції. Тобто перед таким рішенням було б доцільно глибоко вивчити ситуацію, залучити до цього викладачів, місцеві ради, запропонувати розумне рішення. До речі, попереднє приєднання до академії харчових технологій академії холоду було сприйнято більш-менш спокійно і було логічним.

Реорганізація трьох вузів у Дніпропетровську, м’яко кажучи, не зрозуміла. Поєднання агрономів, зоотехніків з митниками, банкірами не зовсім зрозуміле. Тому то і відповідна реакція студентів і викладачів, яких можна зрозуміти.

Якщо відійти від окремих випадків і підійти системно до проблеми кількості університетів, якості української освіти, економії бюджету, то слід керуватись, перш за все, прийнятою стратегією розвитку країни, необхідністю якісного оновлення підготовки фахівців. Уряд не сказав, які програми розвитку, які галузі виробництва, окрім інформаційних технологій, будуть пріоритетними, скільки йому кадрів на це потрібно. Як буде розвиватись бізнес і що йому потрібно на ринку праці. Звідси б і вимальовувалась перспектива вітчизняної професійної освіти. План її реорганізації повинен бути загальнодержавний. Знаю, що це не просто, але якщо так не діяти, то вибіркові кроки по ліквідації і приєднанню вузів будуть супроводжуватись активними протестами, закидами, часто-густо справедливими, про бажання владців поживитись землею, майном університетів. Скажімо, той же Одеський університет має корпуси в центрі Одеси, землю і пансіонат на березі моря недалеко від Іллічівська. А в постанові уряду нічого не сказано про цей майновий комплекс. Яка його доля?

Не зрозуміло і з перспективою аграрного сектору України. Якщо буде і далі реалізовуватись концепція підтримки крупних агрохолдингів, то нам буде потрібно лише 50 тисяч робітників, села можна ліквідовувати. Якщо будуть підтримані селянські, фермерські господарства, кооперативи – тоді інша картина соціально-економічного розвитку села і велика потреба в кадрах.

Громадська Рада освітян і науковців України виступає за діалог всіх зацікавлених сторін при визначенні стратегії розвитку вищої освіти, її структури, мережі навчальних закладів. Нині потрібно відмінити останні постанови уряду, як недопрацьовані і чітко визначитись із долею всіх вузів держави, а потім уже приймати відповідні рішення.