«Гауляйтеру» ніхто не пише...

Про політичну смерть Олександра Попова

Цинізму, підступності та брехливості представників правлячого режиму немає межі. І це вже давно нікого не дивує. Події 11 липня в Київраді чергове тому підтвердження.

Свідомо публікую статтю сьогодні, через кілька днів після того як напруга навколо подій на Хрещатику, 36 трохи спала. Та чи надовго?

Зрештою, все по порядку. Мова про "намісника донецьких" в Києві Олександра Попова ( далі ОПП) . По суті, я хочу дати чергову публічну відповідь нинішньому голові КМДА. Тепер, на його заяви від 12.07.2013 щодо блокування опозицією роботи сесії нелегітимної Київради 11 липня.

Знаєте, коли я дивлюсь і слухаю Попова, на думку приходить таке: "біла овечка з зубами шакала"… І це без перебільшень. Спробую аргументувати.

Так от, Олександр Павлович дуже активно розсипався у коментарях, називаючи дії представників опозиції "політичним бандитизмом". Так і хочеться сказати: "Чия б корова мычала…".

Взагалі, чути це від колишнього ГБіста, а нині представника реального кримінально-поліцейського режиму, вже не дивно . Зростання правоохоронних органів з криміналом, за правління Януковича, досягло загрозливих масштабів. Але це окрема тема. Тому іншим разом, завтра.

Наразі, про Київ. На минулому тижні, деякі ЗМІ опублікували заяви ОПП під заголовком "Попов перейшов у наступ". Як на мене, звучить якось дивно. У який наступ і на кого? На опозицію? Смішно. Мені здається, що якщо цей чудо-господарник і "гуру" муніципального управління й перейшов у наступ, то хіба що на киян. Вчергове.

Для початку, я б порадив Олександре Павловичу припинити "пудрити" киянам мізки, прикриваючись розмовами про його стурбованість нерозглядом соціальних питань. Вже нудить від цієї патологічної брехливості. Отже, просто дещо нагадаю Олександру Павловичу. Бо він, на жаль, має здатність швидко про все забувати:

1. Варто згадати яким чином взагалі він став головою КМДА? Чи хотіли цього кияни і хто у них спитав? Пригадати як Янукович і Ко, нахабно відібрали у киян право на місцеве самоврядування. Вони позбавили київську громаду можливості впливати на будь-які процеси в столиці і цілковито узурпували владу в столиці.

2. Пригадати як він, тобто ОПП, прийшовши на посаду голови КМДА, звідусіль кричав про злочинні зловживання колишнього мера Черновецького ( він же Льоня-Космос) і його "маладої каманди". Попов "рвав на собі сорочку, обіцяючи киянам, що винні понесуть суворе покарання. Адже, за його словами, мова йшла про крадіжку міських активів на суму 70 млдр грн (хоча, за нашими даними більше 100)!!! Ну і що на виході? Нічого. Більш того, деякі фігуранти гучних кримінальних справ, спокійнісінько сидять у Київраді й досі. Були вони, до речі, й 11 липня. Вони чудово себе почувають, голосуючи все, що їм пропонує Банкова. Ну і звичайно, напевно, мають з того і свій "шматочок київського пирога".

3. Варто пригадати Гостинний двір, Андріївський узвіз, масу інших незаконних забудов, які Попов і "більшовики" Київради реалізували за останні роки. Пригадати знищення історичних пам`яток, чергові земельні дерибани, "розпил" міського бюджету , перерозподіл столичної власності на користь "родини" і т.д. Йдемо далі.

4. Мабуть, Попов забув, як спокійно відпочиваючи у Відні, він кинув Київ та Киян на призволяще, а місто на тиждень поринуло у суцільний сніговий колапс. Гадаю, що той страшний березень, мільйони киян запам`ятають надовго. Я вже мовчу про те, куди ж ділася закуплена КМДА на гроші міської громади, новітня снігозбиральна техніка на 50 млн.грн? Чомусь, вона просто зникла. Я звертався до ОПП з відкритим листом з цього приводу.

5. Згадайте Євро-2012 і просто уявіть скільки сотень мільйонів було "відмито" різними "схемами" напередодні та під час проведення чемпіонату. Згадайте розвалені київські дороги, що постійно ремонтують, щоб вчергове щось "спилити". Згадайте щоденні, кілометрові, багатогодинні затори… Зайдіть в магазини, подивіться ціни на продукти та на товари першої необхідності. Загляньте, кінець кінцем, на платіжки ЖКГ та електроенергію і спитайте себе, чи відповідають вони якості наданих послуг.

6. Ну і звичайно, останній "шедевр" Попова - "італійські каштани"... І ще багато-багато іншого.

Це тільки кілька прикладів з сотень, що свідчать про абсолютну бездарність Попова як градоначальника. То невже він справді думає, що кияни - лохи? Та ні, не лохи! Вони все прекрасно знають і розуміють. І коли прийде час, вони скажуть своє вагоме слово, без сумнівів.

Наступне. Хороша чи погана, але в Україні поки ще є Конституція. Ніякий "паханат", ніякий "конституційний суд донецьких" не може її відмінити. Тому, сьогодні є реалія – з 2-го червня 2013 року Київрада поза законом і жодне антиконституційне рішення нинішнього продажного КС Януковича не може цього заперечити. Зрештою, це позиція Венеціанської Комісії та багатьох інших міжнародних правових інституцій. А головне, що це прагнення значної більшості Киян, котрі змучились жити в кримінальній окупації.

11 липня, під час блокування опозиційними силами сесії Київради, разом з народними депутатами та громадськими активістами я був на місці подій, в залі засідань. Я був шокований нахабством, а подекуди звірячою поведінкою "більшовиків". "Распальцовки" депутата-гопника зі словами: "Слышь, ты, бл*дь, ану иди сюда, бл*дь,алкоголик!" (хто не бачив варто переглянути), його погрози народним депутатам Кужель і Ємцю, а також побиття Лілії Гриневич… Це якесь безумство, що не вкладається у нормальне людське сприйняття. Це свавілля поза межами здорового глузду і елементарної етики людських відносин. Виявилося, що Київрада перейшла на "фєню", мабуть звичний, для багатьох з них, спосіб спілкування. Все це виглядало як повернення у "лихі 90-ті"… Вдумайтеся, ці люди сьогодні є представниками київської громади!!! Саме їхньої лояльності потребує Попов. Це і є справжнє обличчя його "київських покращень". Саме цього прагнуть "гауляйтер" і його хазяї.

Були і чергові безчинства "Беркуту" по відношенню до протестуючих , зокрема до журналістки Тетяни Чорновіл. Тому, реакція Арсенія Яценюка на це зухвальство і відвертий міліцейський шабаш була абсолютно логічною і правильною. Як з точки зору опозиційного політика, так і з точки зору нормального чоловіка. Бо коли на твоїх очах, двометровий озброєний "мордоворот" в бронежилеті б,є беззахисну жінку, справжній мужчина реагує відповідно, захищаючи її честь та гідність. І, щоб там хто не казав, але Арсенію за це – респект. Він вчинив так, як мав вчинити кожен чоловік.

Потрібно розуміти, що блокуючи засідання Київради, опозиція діяла виключно в інтересах Киян, захищаючи їхні права і свободи, відібрані у них Януковичем. А всі балачки Попова і "регіоналів" про необхідність вирішення соціальних питань – це ширма, якою вони хочуть прикрити легітимізацію незаконної Київради, щоб і надалі грабувати і знищувати Київ. Сьогодні для Киян є одна необхідність – негайні вибори мера та Київради і повернення ситуації в столиці у конституційне русло. Наразі, це головне.

І я глибоко переконаний, що і вчителі, і лікарі, і інші бюджетники, насправді, в більшості своїй підтримують дії опозиції. Бо режим Януковича вже давно довів усю країну до зубожіння. Тому, сьогодні люди потребують системних, кардинальних змін до справжнього поліпшення життя усіх соціальних груп населення, а не містечкових подачок для "галочки". І ці зміни обов,язково настануть після усунення окупаційної влади. І у Києві зокрема.

Ну, а Попов – патологічний брехун. Насправді, він панічно боїться виборів, розуміючи, що Кияни вже показали йому "червону картку". А всі його розмови про готовність до виборчої боротьби – замилювання очей, не більше. Жодних сумнівів, що після усіх неподобств, скоєних "регіоналами" в Києві, тут на нього чекає політична смерть. Саме так, "гауляйтеру" ніхто не пише…

Щоб підвести риску під цим питанням скажу одне. Події у Київраді 11 липня – це наша спільна, поки що тактична, але дуже важлива і знакова перемога. "Батьківщина", "Свобода", "УДАР", спільно з громадськими активістами та киянами не дали змоги "регіоналам" легітимізувати цей антиконституційний орган. І надалі не дамо. Незаконна Київрада працювати не буде!

Мета Януковича - продовження остаточної узурпації влади в столиці напередодні президентських виборів. Ними керує страх втратити все. Адже, в чесній боротьбі вони перемогти не здатні. Тому, надалі, вони будуть ще зухваліші та жорстокі і до цього треба бути готовими. Вони відчули реальний і жорсткий спротив опозиції і київської громади і намагатимуться цей спротив "придушити". Переконаний, вже не вдасться.

Це тільки початок. Безперечно, головна боротьба за Київ ще попереду, восени. Втім, крок за кроком. Ну, а 11 липня можна сміливо назвати надзвичайно важливим днем для реалізації стратегії звільнення Києва від окупаційної влади. Наразі, опозиційні сили єдині, а їхні дії узгоджені та консолідовані. А далі час покаже.

Втім, не зважаючи на відсутність дати виборів, потрібно якомога скорше назвати ім,я єдиного кандидата в мери від опозиції, створити координаційний центр (штаб) і розробити спільну стратегію дій опозиції на майбутніх київських виборчих пергонах. Чим раніше це буде зроблено, тим впевненішою буде перемога. Цього чекають Кияни і вже давно. Особисто у мене, все ж, є надія, що вибори можуть відбутися ще в цьому році. Значить, потрібно бути готовими. Сподіваюся, що обов’язково відіб’ємо Київ у "донецьких".

P.S. Звичайно, шкода, що людей під Київрадою було не так багато як хотілося. Хоча, я ставлюся до цього з розумінням. По-перше, літо не найкращий час для масштабних протестів, перевірено часом. А по-друге, на жаль, у багатьох ще є сумніви і зневіра. Але, як бачите, досягати результату можна і невеликою кількістю людей. Коли всі об’єднані спільною метою і налаштовані рішуче. Уявіть, що було б якби вийшло хоча б 20-30 тис мешканців столиці. Я вже мовчу про 50-100...

Отже, над цим і треба працювати. Помилок було багато, з цим ніхто не сперечається. Настав час виправляти. Опозиції необхідно повернути довіру Киян, щоб розраховувати на їхню підтримку в майбутньому. Це буде нелегко, але цілком можливо. У 2012-му ми впевнено перемагали ПР в столиці. Київ і сьогодні - опозиційний форпост України. Без Києва країну звільнити не вдасться. Переможемо тут, переможемо в більшості регіонів країни. Все залежить від кожного з нас.