Русифікація руками влади

Політична еліта є менш зрілою, ніж народ

Попри намагання відновити політику масової русифікації, українці залишаються прибічниками національної ідеї, навіть на суто емоційному рівні. Недавнє опитування Центру Разумкова засвідчило, -- 38% громадян відчувають позитивні емоції, коли до них звертаються українською мовою, і лише 15% -- при зверненні російською.  

           Розподіл мовних симпатій спростовує політичну географію Кремля, який вважає ледь не половину регіонів України «рускоязичними». Як засвідчило опитування, звернення українською мовою  викликає приємні почуття не тільки на традиційно україномовному заході – 59,4%, а й в центрі – 48,5%, на півдні - 24% та на сході України - 20,6%. При цьому, на півдні та сході звернення російською мовою тішить лише – відповідно 20,7% та 17,8% громадян (в центрі – 15,3%, на заході 7,4%).

Поступова політична «реабілітація» української мови відбувається, попри майже 22-річну відсутність активної державної політики щодо її підтримки та домінування радянских міфів щодо «меншовартості» українців. На жаль, наша влада так і не зрозуміла, що державна мова – це не тільки засіб спілкування, а й найпотужніший кордон, який охороняє державний суверенітет. Красномовним є приклад Ізраїлю, який після проголошення державності в 1948 році, за 10 років відтворив державну мову на основі івриту, який не вживали 2,5 тисячі років. Бо ж всі розуміли, що без національної мови ніколи не існуватиме національна державність. Саме тому  кожна країна ЄС вимагає від мігрантів обов`язкового вивчення своєї державної мови, запроваджує пільгові податки для національної творчості, фінансує «мовні» програми тощо. Таку ж політику спостерігаємо і в РФ. Російська мова -- "найважливіший елемент" для "посилення позицій" та забезпечення "державної цілісності Росії", - констатують російські державні документи.

А як же діюча влада захищає українську мову, яка забезпечує державну цілісність України? Про фінансову підтримку української мови на 22-му році незалежності залишається тільки мріяти. Стаття 10 Конституції,  яка надає українській мові статусу єдиної державної, нині фактично нівельована. Зведено нанівець навіть «половинчасте» рішення Конституційного суду від 1999 року, яке офіційно тлумачило застосування державної мови органами центральної влади, місцевого самоврядування та навчальними закладами.  Під вивіскою «регіональної»  російську мову 2012 року запроваджено в Одесі, Севастополі, Миколаєві, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Луганській, Херсонській, Харківській, Миколаївській областях. Це саме ті регіони, де, згідно опитуванню Центру Разумкова, з великою симпатією ставляться до української мови.

ЗМІ час від часу шокують цитатами з виступів державних чиновників України на кшталт колишнього секретаря Донецької міськради, народного депутата від Партії регіонів Миколи Левченка, -- мовляв, українська мова – це мова фольклору, а російська – мова науки та цивілізації. Міністр освіти та українофоб за сумісництвом Табачник днями запровадив російську мову в українських школах під виглядом обов`язкового вивчення іноземної. Загалом, влада України, представники якої є переважно російськомовними, всі 22 роки незалежності ототожнювала  себе з Росією та російським національним інтересом.

І якщо світогляд українського народу за 22 роки незалежності зазнав значних змін, -- приміром, національні стрічки та прапори нині майорять ледь не на кожному другому будинку або автомобілі в Україні, красномовно засвідчуючи народні настрої, ---  влада залишилась все такою ж незрілою, як і до проголошення незалежності. Фактично нині руками діючої влади продовжується політика примусової русифікації України. Приміром, федеральна цільова програма "Русский язык на 2011-2015 годы" ставить завдання зберегти недоторканим та примножити майже 100 млн осіб русифікованого національного населення колишнього СРСР. На експорт російської мови в країни СНД в 2006-2010 роках лише згідно офіційних звітів, витрачено 28 млн дол.  

Здаючи українську мову, влада здає й державність, і економічний потенціал. Через так звану «двомовність» Україна зазнає шалених економічних збитків, -- російським «братам» «по дружбє» дістався і Чорноморський флот, і ядерна зброя, і майже безкоштовна оренда військової бази в Криму. Тепер «по-дружбі» купуємо російський газ за найвищими в світі цінами, маючи при цьому найменший в Європі дохід на душу населення тощо. Так звані українські олігархи на відміну, приміром, від російських, - копійки не вклали в популяризацію української історії, культури всередині країни та за її межами.

Все це свідчить про одне, -- еволюція нашої так званої політичної еліти значно відстає від еволюції власного народу, до якого попри 300-річне національне пригноблення, Голодомори та штучно нав`язаний політичний поділ на схід та захід, повертається природне бажання жити в єдиній національній державі, об`єднаній єдиною національною мовою.