Київрада – підготовка до громадянського протистояння?

Символічно, але влада задумала провести незаконну сесію Київради саме 19 серпня – в річницю сумнозвісної спроби путчу ГКЧП, який завершився повним фіаско для його організаторів.

Не хочеться проводити прямі аналогії між цими двома подіями, але їх точно об’єднує хворобливе бажання фігурантів за будь-яку ціну зберегти владу. І не важливі ані легітимність, ані спосіб досягнення мети.

19 серпня 2013 року вперше за часів незалежної України на сесію Київради не були допущені народні депутати і опозиційні депутати Київради.

Вхід до будинку був заблокований багаточисельними загонами міліції та спецпідрозділів внутрішніх військ, якими керували представники Партії регіонів.

За наперед продуманим сценарієм, до будівлі Київради пропустили тільки депутатів-регіоналів та представників більшості.

Спроби ж пройти на засідання Київради решти завершилися побиттям опозиційних депутатів, яке стає вже дуже небезпечною звичкою для міліціянтів, які абсолютно впевнені у власній безкарності.

Справжня причина проведення сесії

Нагадаю, що 2 червня 2013 завершився 5-річний термін повноважень Київської міської ради.

Уважно прочитавши рішення Конституційного суду від 29 травня 2013 року, стає зрозуміло, що Київрада з 2 червня не може вчиняти жодних "юридично значущих дій та правовідносин у часі з метою забезпечення балансу публічних інтересів держави…". Це пункт 3.2. рішення КСУ.

Іншими словами – Київрада у правовому значенні втратила можливість проводити сесії та приймати на них будь-які рішення. Детальніше про нелегітимність Київради та рішення КСУ тут.

Розуміючи наперед, що на виборах до Київради нинішній владі нічого не світить, її представники, не довго думаючи, вирішили вибори взагалі не проводити.

Тому ця сесія, як і попередня, яку вдалося не допустити, необхідна для влади з однією метою – легітимізація Київради, яка втратила повноваження.

Штучне зібрання мітингу "по рознарядці" з освітян і медиків – це ширма, щоб у такий спосіб дати можливість нелегітимній Київраді працювати до 2015 року.

При цьому переважна більшість киян, яких зігнали під Київраду, усвідомлювали, що їх ганебно використовують. Але, на жаль, покірно корилися "велінню зверху".

Незаконні рішення

Насправді, влада усвідомлює, що рішення цієї Київради мають дуже сумнівну правову природу.

Саме тому до порядку денного були включені тільки 5 питань, які розглянули за 15 хвилин. І справді, так зручно – немає опозиції, немає обговорення, суцільний "одобрямс".

При чому, наголос робився на соціалці. Мовляв, ми так турбуємося про киян, що збираємося виключно через доплати освітянам і медикам. Прийнявши рішення по соціалці, влада сподівається, що опозиція не буде оскаржувати їх в суді.

Це пробні рішення, знову ж таки, для легітимізації. Якщо це так і минеться, то вже наступна сесія буде наповнена сотнями лобістських, дерибанських питань, у кращих традиціях "молодої космічної команди".

Порадувало рішення про звернення до Верховної Ради про призначення виборів.

На попередніх двох сесіях автор щонайменше тричі вносив до порядку денного проект Звернення до парламенту про необхідність проведення виборів у Києві.

Усі рази цей проект більшість категорично відмовлялася голосувати. Що ж сталося за прозріння зараз? Відповідь знову на поверхні – палке бажання продемонструвати, як в анекдоті, що пацієнт скоріше живий, ніж мертвий.

Вибори і протистояння

Складається враження, що нинішня влада вирішила покінчити з таким незручним для себе рудиментом демократії, як вибори.

За їхньою логікою, вибори повинні відбуватися тільки тоді, коли зручно. Наприклад, під Новий рік або посеред літа. Або ж – не проводити взагалі ніколи.

Точку неповернення до демократичних процедур влада пройшла вже давно. Вихід для них єдиний – втриматися за будь-яку ціну.

Президентська виборча кампанія фактично стартувала. Події в Київраді – це лише її складові. Але навіть поверховий аналіз ситуації під Київрадою показав, до чого Банкова готується.

По-перше, їхнє завдання набрати якомога більше покірних спільників, які в потрібний момент виконають будь-який наказ. Саме тому міліція отримує злочинні накази, як у нашому випадку, – не пускати депутатів у Київраду, застосовувати проти народних депутатів грубу силу.

Такі ж накази отримують усі правоохоронні органи і судова гілка влади.

По-друге, використання маси людей, як живий щит, або, якщо хочете, – гарматне м’ясо.

Освітяни і медики, яких зігнали під Київраду, дуже зручний для цього інструмент.

При цьому влада наївно розраховує, що такий крок додав їм рейтингу. Краще б вони послухали, що "мітингувальники" нібито за них, про них говорять. Ні, не в мікрофони – між собою.

По-третє, знову на мітинг "пригнали" строковиків внутрішніх військ. Чому це особливо турбує? До Збройних сил України призов практично не відбувається і за заявами президента, повинен припинитися остаточно.

Натомість це не стосується внутрішніх військ, які підпорядковані МВС. Так от, туди призов продовжується! Виникає запитання: у кому влада бачить небезпеку?

В нашому випадку виглядає, що потенційна загроза надходить не з-за меж України, а вона – всередині. А складає цю загрозу – український народ.

То до чого влада готується? До виборів чи громадянського протистояння?