Межі свободи сучасного громадянина

Дивлячись на всі процеси, які зараз відбуваються у суспільстві, особливо стосовно психологічного стану наших громадян, я мимоволі замислився над такими важливими поняттями, як свобода, духовність, гідність. І яким чином всі ці поняття можуть вплинути на наше життя? Та на взаємовідносини між людьми? А й насправді, тут є над чим замислитися. Що є істиною свободою? Як вона впливає на духовну складову будь-якої людини? Які основні критерії повинні пропагуватися у сучасному суспільстві, яке вважає себе вільним та духовним? І саме, напевно, головне питання: як держава має впливати на процес виховання цих головних якостей, вкрай необхідних для існування громадянина?

Я впевнений, що відповіді на ці (та інші) питання дадуть всім нам не тільки свідоме розуміння важливості цієї теми, а й нададуть поштовх для гармонійного втілення у життя найважливіших аспектів демократичного суспільства. Чому? Насамперед тому, що свобода та духовність, на мій погляд, є двома стовпами внутрішнього розвитку громадянина та створення всіх умов для того, щоб цей громадянин відчував би себе справжньою особистістю. Особистістю з великої літери. Яка певною мірою може відчути свою внутрішню свободу. Адже саме внутрішня свобода – це не тільки, або не стільки, свобода політичного (або якогось іншого) вибору, не тільки свобода віросповідання, на які ми всі маємо безумовне право. Я вважаю це поняття набагато глибшим. Внутрішня свобода повинна бути закладеною з самого народження. Це велике надбання людства ще з стародавніх часів. Але, найбільш актуальними ці аспекти стають у сучасному світі. Так, незалежно від обставин, політичної ситуації, соціального та фінансового статусу – кожний відчуває себе дійсно вільною людиною. Яка спроможна «вільно дихати», вільно думати та відкрито і відверто висловлювати свої погляди. Та головне – це вільно обирати свій життєвий шлях по всім напрямкам. В тому числі і стосовно головного вибору: Як жити? Що робити? Куди рухатися?

Таким чином, саме ці головні риси вільної людини, які безперечно є фундаментом розвитку особистості, неможливі без духовності. Без істинного розуміння того, що такі поняття як гідність, людинолюбство, культура, впевненість у майбутньому, свідоме розуміння необхідності отримання освіти тощо – є невід’ємною частиною всебічного та всеохоплюючого розвитку людини. Тобто, духовність породжує віру, у першу чергу, віру в себе, яка допомагає громадянину відчувати себе вільним у будь яких обставинах.

 Можна стверджувати, що бездуховна людина не може бути вільною у повному розумінні цього слова, а вільна людина обов’язково має дотримуватися звичайних духовних цінностей. Майже на рівні свідомості. Адже внутрішня свобода – це не самоціль, не вседозволеність и не безкарність. Свобода – це внутрішній духовний стан та розуміння верховенства фундаментальних цінностей буття. Помножений на щире бажання творити навколо себе істинне добро. А головне, будувати «свій світ» на засадах загальнолюдських моральних цінностей.

Що стосується ролі та місця держави в створенні всебічних умов та рівних можливостей для підтримки і розвитку Свободи та духовності, то мені здається, що саме в цих напрямках повинні працювати всі державні інституції. Це повинно стати головним, стратегічним завданням країни, яка вважає себе демократичною. І навпаки, якщо з кожним роком ми відчуваємо погіршення, тобто зниження рівня наших свобод, то й рівень духовності теж не збільшується. Адже дієздатність та мудріть будь-якої держави залежить саме від ставлення правлячої еліти до цих основоположних факторів прояву непорушних демократичних цінностей.