Вішати їх буду я

Це моторошно читати, справді моторошно

Молодий хлопець, йому лише 23 роки, але вже одружений і виховує маленьку донечку. Він любить їх, тому щодня крає своє серце, що не може забезпечити їм гідне життя. Йому соромно перед найдорожчими людьми за те, що взяв на себе відповідальність за них, а навіть прогодувати не може. Йому соромно перед самим собою, бо він, мужик, не має коштів жінці на 8 березня квіточку подарувати. І він почуває себе нікчемним...

День у день дитина плаче, бо навіть у свої 2 рочки відчуває, що в сім'ї щось не так. А молода дружина має погляд старенької бабусі, якій вже так остогидло її жалюгідне життя, що хочеться, аби цей жах пошвидше скінчився. Вона, сама себе лякаючись, все частіше задумується про те, чи не вкоротити собі віку. І тільки плач дитини її зупиняє. "Малій немає що їсти...". Він чує це і йде позичати гроші. Щодня він б'ється, як риба об лід, шукаючи хоч якусь роботу. Надія не вмирає - він так мріє про інше, сите життя. Гроші закінчились. Жінка і донька знов голодні. Він іде і позичає ще. Винен вже багато. А віддавати чим - не знає. У дружини - кожного дня істерики, дитя хворобливо виглядає, бо недоотримує потрібних вітамінів. А ще - хлопець ненавидить свій дешевий телефон за ці кляті дзвінки з вимогою повернути борги. Він не витримав і повісився на дереві в Ізмаїлі на вокзалі.

Та хіба він один такий! Щодня я отримую десятки звернень від молодих людей, які у відчаї, бо не мають роботи. Інколи вдається допомогти, але у більшості випадків - ні. На жаль, у мене просто немає такої можливості.

Повіситися з сорому мають держиморди-чиновники, які за 20 років довели країну до ручки - і через них спиваються чи лізуть у петлю молоді люди. Але сорому у тих, хто керував і керує державою, немає. Тому вішати їх буду я, коли буду при владі. А у кожного громадянина буде робота і нормальна зарплата. Рано чи пізно справедливість настане.

Олег Ляшко, 

Лідер Радикальної партії