Серйозна розмова про місцеве самоврядування. Частина 5

Сьогодні більшість із нас живе так: ми приходимо додому, замикаємо двері й знати не хочемо, що коїться за межами нашої оселі.

Життя у громаді: що воно дасть киянам?

Сьогодні більшість із нас живе так: ми приходимо додому, замикаємо двері й знати не хочемо, що коїться за межами нашої оселі. Адже те, що там відбувається, тільки псує нам настрій:постійні побори у школах та дитсадках; убогі лікарні з довжелезними чергами, де неможливо отримати нормальної медичної допомоги; продажні суди, рішення яких залежить від розміру кишені, а не від правди і справедливості. Усе це нас бентежить, обурює, але вдіяти з цим минічого не можемо. А вдома – тихо і спокійно, рідні люди, затишок, створений нашими власними руками. Тут ми – господарі. А там – від нас нічого не залежить.

Так, на жаль, думає більшість людей. Але змінити ситуацію можемо саме ми, своїми власними руками. Таку можливість дає справжнє самоврядування – зокрема,через створення територіальної громади в тому місці, де ви живете. Об’єднавшись із тими, хто живе поруч, водить дітей у ті самі школи та дитсадки, ходить до тієї ж районної поліклініки, ви разом зможете змінити своє життя так, як забажаєте. Довести це можуть три простих приклади.

Приклад 1. 

У школі, де вчиться ваша дитина, регулярно вимагають гроші на різні потреби

Як зараз

У більшості випадків ви просто змушені мовчки здавати гроші. Проконтролювати, чи дійсно всі вони йдуть на потреби школи, надто складно. У кращому разі вам можуть показати чеки на якісь покупки та оплату послуг. Визначити, чи справді ці потреби були невідкладними, неможливо. Перелік потреб та розмір грошових сум визначає директор школи, вчитель або голова батьківської ради.

Якщо ви протестуєте проти поборів, вимагаєте детальних звітів або неспроможні викласти чергову суму, у вашої дитини можуть «раптово» погіршитися успішність та поведінка або зіпсуватися стосунки з учителями й однокласниками. Навіть якщо ви зважитеся перевести дитину в іншу школу, проблема навряд чи вирішиться. Адже там ситуація може повторитися з точністю до 99,9%. Сама система фінансування шкіл і так зване залучення додаткових коштів на їхні потреби, ініційоване вчителями та директорами, набуло масштабів епідемії.

Симптоми «захворювання» більш-менш однакові не лише по всьому Києву, а й по всій країні. Різниця тільки у сумах, які змушені платити батьки, – в столиці вони дещо вищі, ніж на периферії. Як невесело пожартували нещодавно на одному з інтернет-ресурсів: «Батьківські збори у школі нагадують зібрання секти: всі уважно слухають головуючого, потім віддають йому гроші та мовчки розходяться у сутінках». Отже, в цій ситуації батьки школярів – люди повністю залежні та змушені миритися з такими порядками заради спокою власних дітей.

Як може бути

Батьки усіх школярів, які навчаються разом із вашою дитиною, обирають Шкільну раду. До ради входять найбільш ініціативні батьки школярів, готові взяти на себе таку відповідальність.

Шкільна рада призначає директора школи, який управляє учбовим закладом: стежить за його освітнім рівнем, наймає на роботу вчителів, відповідає за оснащеність класів, ремонт приміщень тощо. Директор також складає перелік першочергових потреб школи на найближчий рік, а рада його затверджує. У разі, якщо директор погано виконує свої обов’язки, рада має змогу його звільнити.

Кошти на потреби школи надходять на її рахунок із міського бюджету (пропорційно до кількості учнів). Обґрунтованість усіх витрат також контролює Шкільна рада. Регулярно вона звітує перед батьками школярів та переобирається.

Приклад 2. 

Комусь із ваших рідних потрібне високовартісне медичне обстеження на апараті МРТ

Як зараз

Ви звертаєтеся до районної поліклініки та запитуєте, чи можна зробити у них таке обстеження. Найчастіше у відповідь вас направлять до іншої лікарні або приватної клініки, де таке обстеження коштуватиме кругленьку суму.

У більшості районних поліклінік немає навіть коштів на ремонти, що вже казати про закупівлю високовартісного діагностичного обладнання. Власне, апарат МРТ є тільки в одній районній поліклініці Києва. Бюджетного фінансування вистачає хіба що на зарплати медперсоналу. Тому обстежитися безкоштовно вам, швидше за все, не вдасться.

Як може бути

Усі мешканці вашого району, які ходять до місцевої поліклініки, обиратимуть Медичну раду. Вона призначить головного лікаря, який займатиметься управлінням поліклінікою, та доручить йому скласти перелік першочергових потреб медичного закладу.

Медична рада відповідно до потреб мешканців району визначить, що потрібніше вашій поліклініці – апарат МРТ, капітальний ремонт чи нова машина невідкладної допомоги. Усе обладнання, що буде закуплено для поліклініки, працюватиме для мешканців району безкоштовно. Гроші на свої потреби лікарня отримуватиме напряму з міського бюджету (пропорційно до кількості пацієнтів). Про витрачання всіх коштів рада звітуватиме перед пацієнтами поліклініки.

Приклад 3. Вашу машину вдарила дорога іномарка, але у ДТП звинувачують вас

Як зараз

Усе починається ще на етапі оформлення ДТП – працівники ДАІ чомусь одразу вирішують, що винуваті ви, навіть надто не розбираючись у подробицях події. Отримавши протокол, власник дорогого авто ремонтує його коштом страхової компанії.

Та, у свою чергу, вимагає у вас відшкодування вартості ремонту, яка в кілька разів вища від вартості вашого власного авто. Вам нічого не залишається, як доводити, що у цій справі постраждалим є саме ви. Звісно, через суд – іншого шляху немає.

Власним коштом ви проводите необхідну експертизу та подаєте позов до районного суду. А там – як пощастить. Адже часто рішення судді у нас залежить не від фактів та доказів, а від того, хто з фігурантів справи зможе краще його «зацікавити». Простіше кажучи – у кого більше грошей, на користь того і буде винесене рішення. Жодної відповідальності перед громадянами за такі дії судді не несуть. Адже вони призначаються і контролюються владою, і їхнє перебування на посаді ніяк не залежить від того, наскільки справедливо вони судять.

Якщо навіть суд першої інстанції визнає вашу правоту, власник дорогої автівки може подати апеляцію та виграти її завдяки все тим же переконливим «грошовим аргументам». Добре, якщо суд просто визнає, що ви не винні, – тоді не доведеться відшкодовувати дорогий ремонт. Але й на відшкодування ваших збитків навряд чи можна розраховувати.

Як може бути

Отримавши протокол про ДТП, ви подаєте все той же позов до суду. Але розглядатиме його територіальний суддя вашої громади, якого ви обирали разом із усіма мешканцями свого району. Тобто його перебування на посаді цілком залежить від вас. Територіальний суддя – теж член вашої громади, людина із вашого ж середовища, яку всі добре знають. Будь-яке винесене ним несправедливе рішення одразу стане відоме усім членам відносно невеликої громади, і суддю просто не оберуть на наступний термін.

Отже, обраний суддя несе пряму відповідальність перед людьми, і в справедливості його рішень можна не сумніватися. Якщо ж він все ж таки піддасться спокусі ухвалити за гроші несправедливе рішення, то втратить і свій авторитет, і посаду судді. І навряд чи ще колись зможе її обіймати.

***

Як бачимо, життя у громаді дає нам можливість бути господарями не тільки в межах своєї оселі. Адже громада – це велика сила, яка цілком здатна змінити життя на користь усіх своїх членів. Спільно ви можете вирішувати багато питань, якими сьогодні замість вас керують сторонні люди та організації – райвно, Мінздоров’я, директор школи, продажний суддя та ще незрозуміло хто. Ставшичленом громади, ви зможете впливати на безліч речей, які сьогодні вас дратують та обурюють, але, на вашу думку, від вас не залежать. Варто лише взяти відповідальність у власні руки – і комфорт та спокій розповсюдяться далеко за межі вашої оселі. Адже те, який вигляд матиме ваше сьогодення, цілком залежатиме від вас.