Діло – труба?

В минулому році Росія експортувала в країни ЄС 138 млрд. кубометрів газу. З них 84,2 млрд. кубометрів або 61% були прокачані через територію України. 

Це означає, що ми все ще умовний мажоритарний акціонер в цьому високоприбутковому бізнесі, проте існує ризик, що через декілька років наша частка буде розмита. В першу чергу, за рахунок зростання транзиту через Nord Stream. Тим більше, що для цього є певні передумови. В жовтні 2012-го розпочалися поставки газу через другу нитку Nord Stream, загальна проектна потужність якого складає 55 млрд. кубометрів. 

Власне, в тому числі через це Nord Stream об’єм транзиту через територію України в минулому році скоротився на 19%. Але не тільки тому. Є ще одна причина. Плани «Газпрому» експортувати в Європу 150 млрд. кубометрів виявилися нереалізованими. Європа все менше і менше хоче підігрувати амбіціям Росії, яка будь-що прагне посилити свій вплив на міжнародній арені за рахунок енергоносіїв. Тим більше, що це дорого коштує, а тому шукає альтернативу у вигляді норвезького газу, скрапленого газу, збільшення власного видобутку, вугілля, відновлюваної енергетики і т.д. 

Зокрема, Польща до 2015 року планує зменшити залежність від імпорту російського газу з 70% до 20%, збільшивши видобуток газу, більше, ніж на 40%. Німеччина та Італія в першому півріччі наростили імпорт вугілля на 37% і 83% відповідно. І це лише окремі фрагменти, їх сукупність вже привела до того, що «Газпром» знизив прогнозну ціна на 2013 рік до $370 за тисячу кубометрів. 

Що це означає для України?   

За 9 місяців 2012 року доход «Нафтогазу» від транзиту склав 17,7 млрд. грн. За підсумками року, ця сума перевищить 20 млрд. грн. Зменшення споживання російського газу європейськими споживачами з одночасним зростанням транзитних потужностей «Газпрому» приведе до того, що Україна може втратити досить суттєве джерело доходів. 20 млрд. грн. – чимала сума для НАК «Нафтогаз України» з його хронічним дефіцитом бюджету. 

Власне, на це і розраховують в Росії, коли в своєму звичному, саркастичному тоні коментують питання української труби.  

А на що розраховуємо ми? 

Складно сказати, але оцінка української ГТС, яку проводив Baker Tilly, до цього часу незавершена. Принаймні, її результати не оприлюднені, хоча екс-міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко ще в вересні 2012 року прогнозував завершення всіх процедур протягом двох-трьох тижнів. 

Хочеться вірити, що план дій щодо української ГТС в керівництва профільного міністерства все-таки є, і що наш актив не стане пасивом. І що незважаючи на всі зміни на енергетичній мапі Європи, українська труба завжди буде завантажена і буде користуватися попитом.