Повернемо собі Говерлу або про шалені мрії, які творять реальність

Думки, кажуть, матеріальні. А мрії? Мабуть, вони мають ще більшу вірогідність матеріалізуватися у дійсність, бо ж мрія — це сплав думки та емоції, пориву душі. Власне, майбутнє й роблять люди, які це майбутнє «вимріюють».

 Але чому ми, українці, такі приземлені, так мало мріємо? Чому серед нас так мало Мюнгаузенів? В наших публічних дискурсах, розмовах — все більше чуються скарги, мотиви негараздів та проблем. Не видно позитивного образу майбутнього у індивідуальній та колективній свідомості. Справді, «ще не вмерла Україна …». А, може, краще сконцентруватися на романтичних прожектах, аніж на тому, що ми «ще не вмерли»…

 Якось у контексті подібних невеселих роздумів у мене народилась ідея саме такого романтичного проекту, який мав би давати соціуму нові оптимістичні імпульси.

 Я про нього розповів своєму товаришу Андрію Найдеку, відомому організатору туризму по Україні. А той загорівся: у результаті вже запущено у виробництво наш спільний соціальний проект «Створи корону Україні».

 Про що проект? Головне: про мрії, які створюють майбутнє. А романтична легенда-передмова проекту така.

 Колись, сто років тому, бідна гуцулка Марійка полюбила ще біднішого гуцула Івана. Грошей на весілля та хату не було, тож Іван, як і колись, так і зараз подався на заробітки по чужих світах. Марійка чекала-чекала, а потім, коли надія вже згасла, зустріла чарівника. Той порадив: зійди на Гору та піднеси свою мріє до Бога. Він почує. Наступного дня злетіла на Говерлу, палко передала мрію-молитву Богу. А потім? Потім, як у добрій казці: збігла з Гори, а там — Іван із заробітків повернувся з возом добра. Ось така казка.

 А чом би й нам, всім, хто мріє про щастя в Україні, не зійти на Гору, не взятися за руки, не піднести руки догори та послати власну мрію-молитву про щастя в Україні до Бога? Спільна молитва — велика сила! А після Говерли всі разом — на гуцульське весілля, де Марійка та Іван, герої дійства, разом зі всіма учасниками скуштують карпатських наїдків під пісні та танці…. І все це — разом з піснями та молодіжними приколами.

 Проект світлий, спонтанний, некомерційний, зовсім неполітичний. Він, насамперед, — для молоді, яка кохається, мріє, планує своє життя тут, в Україні, незважаючи на всі негаразди та політичні перетрубації. Світлих проектів, що націлюють нас на позитив, в Україні очевидний дефіцит. Тому наш проект вже має і прихильників, і партнерів.

Втім, правду кажучи, надійшло й кілька сердитих листів: мовляв, «ваш проект явно безглуздий, бо треба не мріяти, а діяти …». Справді, цей проект для когось дуже прагматичного справді «безумний». А може він саме достатньо шалений, щоб бути цілком реалістичним?

 Але це — лише початок. Проект потребує підтримки в усіх сферах: у медіа, у порадах розумних, досвідчених у подібних проектах людей, у організаторах, які зможуть згуртувати та привести на Говерлу своє коло, у спонсорах. Звичайно, будемо раді тим бізнесам, які побачать у проекті асоціації брендів власних компаній … Шукаємо спонсорів, які мають вертольота, щоб зафіксувати згори Корону України. Оце буде пам'ять для всіх та «вірусне» відео!

Давайте обговорювати будь-яку пропозицію.

Не так давно на Говерлу помпезно злетів один наш колишній президент. І відтоді, як скажеш кому про Говерлу, то єхидна усмішка гарантована: немов би неназваний мною президент Говерлу собі навіки приватизував. Тож зійдемо разом на Говерлу, візьмемося за руки, піднесемо до Бога власні, а не чужі політичні мрії, та тим повернемо собі Говерлу ! Бо Україна — це ми, а не політики.

Сайт проекту — http://koronaukr.com/ Там ви можете отримати більше інформації та зареєструватися для участі. Якщо будуть пропозиції партнерства чи просто «безумні» ідеї-пропозиції — пишіть на адресу aarotovskiy@gmail.com

P.S.

В останню мить прийшла ще одна імпульсивна ну зовсім шалена ідея: запросити у проект молодят, закохані пари та влаштувати на вершині такий собі конкурс на найдовший «надвисокий» поцілунок. А переможцю вручити від імені спонсора якийсь романтичний приз. Наприклад, путівку на двох у …. ? Знаю, що конкурс поцілунків — не новина. Але на Говерлі — запам’ятається на все життя! Гов, спонсори, конкурсу поцілунків, хто перший!