Село гине або про те, як його правильно можна добити

Для «розвитку» села в Україні застосовують інструментарій кінця минулого сторіччя, типовий для Зімбабве та інших африканських країн

Тема сталого розвитку сільської місцевості не є новою для населення світу. Для України протягом останніх декількох місяців тема відродження/збереження українського села зайняла почесне місце у списку передвиборчих гасел багатьох аграрно-політичних спікерів (бо діячами їх назвати важко).

Лунають один за одним гасла на кшталт: роздробити великі господарства і створити фермерські, запровадити соціальний податок з гектара орендованої землі, безпідставно втрутитись у формування ціни на молоко, створити в Україні кооперативи, бо десь хтось бачив щось подібно під час відпустки у Франції.

Так що ж таке розвиток сільських територій і що можна зробити в Україні не на словах і передвиборчих обіцянках, а ділом?

Існує три форми (теоретично) підтримки розвитку села або його збереження.

1. Державна підтримка

Започаткувала таку форму підтримки бідних кантонів у далекому 1925 році Швейцарія. Ця форма підтримки села типова для розвинутих країн, особливо при цьому щедрий Євросоюз, надаючи більше 50 млрд. євро субсидій для розвиток сільської інфраструктури. (прохання не плутати з прямими виплатами на 1 га сільськогосподарських угідь) Очевидно, що даний механізм для України в найближчі роки не є оптимальним, адже, по-перше, бюджет пустий, а по-друге, всі види субсидій в Україні доходять до (вибраних) кінцевих бенефіціарів у кращому випадку з 30% відкатом.

2. Структурні реформи

Цей вид підтримки села повністю прив’язаний до розвитку сільського господарства і передбачає форму державного регулювання діяльності успішних господарств (переважно  крупно товарного виробництва) на користь малоефективних дрібних господарств (англ. subsistence farms) або домогосподарств. При цьому держава показує виборцям своє опікування проблемами жителів села, оголошує земельні реформи з метою «нагрітися», але зазвичай або не доводить їх до кінця, або доводить у такому вигляді, що всі забувають про проблеми сільської місцевості і думають про те, де взяти харчі хоча б раз на день. Цей інструментарій типовий для африканських країн, особливо яскравим прикладом є Зімбабве. На превеликий жаль, сьогодні Україна повторює помилки Зімбабве та інших африканських країн кінця минулого сторічч

3. Створення сільських переваг

Ще одна можливість для ефективного розвитку села є забезпечення (створення) переваг для життя на селі в порівнянні з містом. В першу чергу мова йде про створення сприятливих умов для залучення інвестицій на село. При цьому більшість країн використовують простий і ефективний механізм пільгового оподаткування для фірм/компаній, зареєстрованих у сільській місцевості. Звичайно, що як і у всякої системи підтримки і тут не без проблем, адже очевидно, що в більшості випадків сільська місцевість буде використовуватись як своєрідний офшор для індустрії, що може визвати багато недоброзичливців серед міських чиновників, але в той же час, як  на мене, в Україні немає альтернатив даному інструменту збереження або відродження українського села за нинішніх умов.

Підсумовуючи вище викладене, необхідно зазначити, що українські можновладці так і не можуть вирішити, як розвивати село, декларуючи при цьому деякі абсолютно незрозумілі цілі. Так, дивлячись на ЄС, Україна хоче в цьому році виплатити 1 млрд. грн. на голову худоби. При цьому ніхто не розуміє, де взяти ці гроші і як їх технічно виплатити 3-4 траншами 1 млн. громадян України – власникам ВРХ. Але вибори власне діють на рештки мізків, як гербіцид раунд-ап на бур’яни в посівах кукурудзи, і вони приймають рішення за прикладом Зімбабве – все успішне і ефективне знищити різного виду реформами, а потім дати бідним селянам хліба по 2 грн. і молоко по 5 грн., для повного екстазу і самогон, який офіційно дозволили варити ще  «папєрєднікі».

«Село гине» - одна із найбільш поширених крилатих фраз незалежної України, я думаю, що скоро з такими підходами все-таки ми його успішно доб’ємо…