Потяг "теледитинство": нові маршрути

Телебачення для дітей – як мінне поле: помилка творців вражає незахищені юні душі

Телебачення для дітей – як мінне поле: помилка творців вражає незахищені юні душі. Так писав відомий режисер, автор численних дитячих   картин-блокбастерів Ролан Биков, який сам все життя сповідував найвищі моральні принципи, і однак, постійно боявся оступитися при виборі теми і засобах її втілення.

Як і будь-яка інша продукція, телевізійний продукт має свою градацію якості, і залежить вона від низки різнопланових чинників. А як зробити так, щоб термін «духовної придатності» дитячого контенту був необмеженим? Саме на цьому має зосереджувати свою увагу держава разом з відповідними медійними структурами.

Проблематику соціальної відповідальності дитячого мовлення на сьогодні можна розглядати у двох аспектах: власне присутність програм для дітей в ефірі телерадіоорганізацій усіх форм власності та відповідальність телерадіоорганізацій за зміст передач, які є доступними для перегляду дитячою аудиторією і можуть завдати шкоду їхньому психічному здоров’ю. Адже зростання агресивності у суспільстві, кількості злочинів залежать також і від збільшення кількості відеопродукції негативного морального змісту. Зображення насилля на телеекрані стає для певної категорії молоді своєрідним подразником, заманливою моделлю поведінки.

І чи можна байдуже спостерігати, як швидко нівелюються існуючі, і так ослаблені, кордони суспільної моралі? Безперечно – ні нам, ні нашим дітям і онукам не потрібен такий сумнівний експеримент. І першу роль у збереженні основ моральності екрану має відіграти саме держава.

«Чи все найкраще дітям?» – круглий стіл з питань дитячого мовлення саме з такою красномовною назвою провела Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення рік тому, у червні 2011-го. І цей захід, фактично, став поштовхом для активізації «дитячої» теми на теренах телерадіоінформаційної галузі.

Сьогодні питання захисту дітей від впливу шкідливої інформації об'єднало фахівців різних країн, які, не зважаючи на ментальні особливості та  звичаї, шукають спільні шляхи до створення своєрідних орієнтирів у неоднозначному за змістом телевізійному «вирі».

 Впровадження національної системи позначок для захисту дітей від негативного контенту, яка зараз системно розробляється конституційним органом спільно з іншими громадськими інституціями, і стане тим першим кроком на шляху до створення «безпечного» ефірного простору.

Зелене світло «локомотиву» дитячого мовлення ввімкнули і вищі ешелони влади. Так, затверджений у березні цього року Указом Президента України План першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, передбачає, зокрема, і розробку проектів державних цільових програм щодо розвитку інформаційного простору в сфері захисту дітей від впливу шкідливого контенту та сприяння розвитку вітчизняних теле- і радіопрограм для дітей та юнацтва.

«Променем світла в кінці тунелю» можна вважати і налагодження діалогу державних органів з вітчизняною телеіндустрією. І його перший результат – хай ще зовсім незначні, але все ж  відчутні зміни  в сегменті дитячого мовлення телерадіопростору.

Так, у цифровій мережі з'явився український дитячий канал «Піксель» (ТРК «Музика ТВ» переоформила свою програмну концепцію у квітні цього року).  ТОВ «Гравіс» нещодавно змінило формат мовлення з розважально-просвітницького на дитячий, збільшивши обсяг дитячих програм із 35 хвилин до 5 годин 45 хвилин на добу. Усього ж на сьогодні в Україні ліцензію на супутникове мовлення, розраховане на  дитячу аудиторію, мають уже шість телеканалів, тоді як рік тому її мала лише одна телерадіоорганізація.

Незважаючи на те, що дитячі програми, як і раніше, продовжують залишатися найбільш нерентабельними, все ж комерційні канали, насамперед, місцеві та регіональні, як одна з головних ланок вітчизняного ефіру, не змогли залишитися осторонь. Останнім часом вони не лише набирають обертів у збільшенні  ефірних обсягів дитячого мовлення, а й значною мірою покращують якість таких програм, надаючи перевагу виготовленню власних.

…Потяг під назвою «теледитинство» вирушає за новим розкладом. І лише тоді він вчасно прибуде до станції призначення, коли його рух координуватимуть люди професійні і небайдужі.