Ой, зелене жито, зелене, хорошії гості у мене…

Який недорозвинутий інвестор "клюне" на наше інвестиційне вікно, коли імідж держави цензурною лексикою важко описати?

Останнім часом дуже часто доводиться чути або бачити в пресі вислови чиновників різних відомств і рангів про те, що в нас, нарешті, запрацювало "єдине інвестиційне вікно". І це буцімто допоможе залучити в Україну мільярдні інвестиції. Не хотілося би зараз дискутувати і жонглювати економічною термінологією і цифрами для того, щоб дати зрозуміти, що інвестори до нас не прийдуть, бо є низка факторів, які негативно впливають на рішення про те, інвестувати чи не інвестувати в ту чи іншу галузь або країну. 

Але, на мою думку, є символічним той факт, що ми їх запрошуємо до себе зайти через "вікно". Уявіть собі, що ви запрошуєте до себе додому дуже поважних гостей, приготували вечерю, нарядилися, закрили двері і чекаєте, щоб гості зайшли через вікно. До речі, це вікно дещо прикрите або на ньому сіточка, щоб місцеві мухи не літали. Якщо далі пофантазувати, то можна ще припустити, що деякі гості залізуть через вікно, якщо воно буде на першому поверсі, і якщо вони вас дуже поважають. Мало хто полізе через вікно на другому поверсі, ну а вище, то вже виключно гості-екстремали або тинейджери після порції "кока-коли". 

Якщо до цього всього додати те, що коли запрошували гостей, то не надіслали листи з чітко вказаною адресою, бо вона змінювалася майже щодня, і не описали маршрут, яким добратися, бо міняли назви вулиць і мову написання. Я вже навіть не говорю про те, що ми не реставрували дорогу та не пофарбували ззовні будинок, бо то не наше, а у нас в квартирі і так начебто затишно. І ми чекаємо дорогих гостей і надіємося на ще дорожчі подарунки. До речі, не всіх гостей ми випускаємо через двері, деякі вилітають знову через вікно (якщо, звісно, встигнуть), бо інколи ми встигаємо на вікні поставити колючу проволоку, щоб вони через неї проривалися, бо ми називаємо це особливостями нашого менталітету. Найцікавіше, що після такого прийому ми дивуємося, чому нас нікуди не запрошують, адже наче так гарно все пройшло, і гості (мабуть, у силу своєї інтелігентності)  дякували за вечерю. 

 Я думаю, довго ми так будемо сидіти і чекати. Головне, щоб самі не вилетіли у вікно, бо двері закриті, а ключі загублені. 

Якщо повернутися до нашого інвестиційного середовища, то який недорозвинутий інвестор "клюне" на наше інвестиційне вікно, коли імідж держави цензурною лексикою важко описати? Це саме стосується законодавства і т.д.. До речі, основні перли нецензурного лексикону прийшли до нас від монголо-татар, то, можливо, ми й інвесторів чекаємо звідти, і, відповідно, все робимо так, щоб їм було простіше нас зрозуміти? 

Ви, до речі, помітили, що останнім часом ми все менше до себе додому запрошуємо гостей? А зустрічаємося на нейтральній території. Багато експертів пояснюють це зміною поведінки, впливом західної культури і т.д. Мені здається, що це все правильно, але основне – це те, що ми вже, на відміну від чиновників, зрозуміли деякі банальні речі: через вікно до нас ніхто не прийде, і чекати дорогих гостей із дорогими подарунками, підраховуючи після свята "надбання", вважається пережитками радянського часу. Тому і нейтральна територія.