В Україні податки сплачують лише бідні?

Чи не єдину можливість зазирнути у світ багатих і впливових нам (поки що) люб`язно дарує сайт Центральної виборчої комісії.

Прилизані та кастровані декларації майбутніх депутатів підкупають своєю цнотливістю. 

Проте всього не заховаєш. Дещо доводиться показувати і це «дещо» теж дозволяє зробити певні висновки. 

Поважні люди, які впливають на економічні та політичні процеси в Україні, як правило, уникають демонструвати геть пусті декларації. 

Давайте опустимо банальне приховування  кандидатами джерел доходів та їх аскетичність  на тлі  небідних родичів. 

Звернемо свою увагу на віп-представників українського політикуму з точки зору «а які вони сплачують податки?» як фізособи. Що від них перепадає державному бюджету чи Пенсійному фонду? 

Найбільша концентрація впливових людей, як ви здогадуєтесь, у провладній фракції «Партія Регіонів». 

Перший номер списку, друга за впливом особа в країні пан Азаров М.Я. майже спартанець – 830 тис. грн. річного доходу, з яких 509 зарплата. Але ж не на одну зарплату живуть розумні люди – 245 тис. грн. отримано Миколою Яновичем як дивіденди/проценти. З них, як відомо, податки не сплачуються. 

Азаров-молодший , який  спробує себе у мажоритарному окрузі, з 592 тис. грн.. доходу 576 тис.грн  теж отримав як дивіденди. 

 Віце-Прем`єр України Сергій Тигіпко, третій номер Партії Регіонів, є одним з класичних українських олігархів. Свого часу він вдало продав свої банківські активи,  але так і не зміг оголосити суму, сплачену ним у якості податків. 

Як він їх вміє не платити свідчить декларація політика – з 26 млн.  доходів 21 млн. грн. отримано по статті дивіденди/проценти і ще 5 млн. грн. від продажу майна. Якщо такий продаж був лише єдиним у році, то податків з нього теж можна не платити. 

Таж сама історія і у Клюєва Андрія Петровича -29 млн.грн. сукупний дохід, 28,8 млн.грн. отримано як дивіденди. І тільки із зарплати держслужбовця у бюджет капали певні кошти. 

Взагалі, як ви побачите далі, податки українські міліонери сплачують виключно з державних зарплат, тобто бюджету. І справді не віддавати ж свої кревні? 

Найбільш непримиренним супротивником сплати коштів у державну скарбницю виявився  міністр економіки Петро Порошенко –всі 86 млн.грн. він отримав як дивіденди/проценти. Але це не страшно, новий міністр економіки вже отримує зарплату і щедро  розраховується з бюджетом. 

Цікаво, може опозиційні кандидати інші?  Так, лідер об`єднаної опозиції Яценюк Арсеній Петрович отримав у минулому році 800 тис.грн. З них майже половину як дивіденди/проценти, 200 тис. з невідомих джерел.  Отже,  податки платив тільки із заробітної плати депутата. 

Олександр Турчинов, другий лідер опозиції, заробив у минулому році трохи більше 1 млн.грн. , з них 935 тис.грн. як дивіденди/проценти. 

Якщо покопирсатись у деклараціях інших  відомих кандидатів у народні депутати, то така ж сама картина олією спостерігатиметься і у Б.Колеснікова, О.Третьякова, С. Аржевітіна, Ю.Іванющенка, Т.Засухи, І.Лисова, В. Хмельницького, Л.Парцхаладзе та багатьох інших. 

Отже підіб`ємо висновки. Всі ці люди не є порушниками закону і діють у правовому полі України. Наша держава не обкладає податками депозитні рахунки і дивіденди від цінних паперів. І, мабуть, не буде цього робити і надалі. 

Здається, ось він простий вихід уникнути податкових тягарів, але є нюанси. Між нами і цими людьми прірва. І наше суспільство умовно ділиться на дві категорії людей – найманих працівників, представників малого і середнього бізнесу, які втрачають чи не половину доходів на сплати податкових платежів державі і пенсійному фонду. 

І друга вища каста, яка не сплачує з мільйонних статків нічого, та ще й має можливість отримувати від нас зарплату займаючи теплі місця у парламенті і уряді. 

Ви теж можете понести свої копійки у банк, але навіть високих відсотків dам не вистачить на повноцінне життя, а по-друге ваші внески захищені лише номінально. Вони свої гроші врятують завжди, ми – ні. 

Створити власний бізнес, з якого отримувати дивіденди? В Україні? Утопія. 

Погана новина полягає в тому, що так майже у всьому світі. Про це, до речі, дотепно написано у загально відомого гуру MLM-фанів Р.Кіосакі. Багаті не платять, тому  власне вони і багаті. 

Єдина відмінність – у цивілізованій країні у вас трохи більше шансів захистити і примножити своє майно, бізнес. Там працює судова система і приватна власність захищається державою. 

Тому і залишається нам тримати дулю у кишені, уникати будь-яких  приводів для декларування власних мізерних доходів, ховатись від держави. 

Кажуть, у голови Нацбанку Сергія Арбузова немає ідентифікаційного коду податкової. Може і собі відмовитись?