Цієї зими в квартирах може бути холодно

Боротьба за зменшення споживання газу в розпалі. Очікується, що в 2012 році імпорт блакитного палива з Росії зменшиться до 27 млрд. кубометрів (а реально, до 32-33 млрд. кубометрів, тому що в цей об’єм не входять поставки компаній Фірташа). На 2013 рік Уряд задекларував подальше зниження закупівель газу до 24,5 млрд. кубометрів. 

Все це дуже добре. Щомісяця дотувати економіку нашого північного сусіда на $1 млрд. – велика розкіш в наш час дефіциту зовнішньоторговельного балансу та нестабільної національної валюти. Розкіш, яку ми собі дозволити не можемо. 

Проте, є лише два шляхи, як можна досягти бажаного результату та позбутися залежності від імпорту енергоносіїв. 

Перший – енергозбереження та енергоефективність. Зменшення витрат на виробництво одиниці продукції та опалення одного квадратного метра – це те, до чого прагнуть всі цивілізовані країни світу. 

Другий – заміщення імпортних енергоресурсів власними за рахунок збільшення їх видобутку та розвитку відновлюваної енергетики. 

На жаль, але по жодному з цих напрямків Україна не продемонструвала значного прогресу. Показники енергоємності національного ВВП знижується, але досить повільно і все ще в 2-2,5 рази перевищують показники країн ЄС. Останні дослідження підтвердили, що Україна лише 43% енергії використовує ефективно. Все інше – це втрати. І коли ці показники продемонструють динаміку – незрозуміло, оскільки Державна програма енергоефективності на 2010-2015 рр. хронічно недофінансовується і вже очевидно, що вона не буде виконана. 

Щодо заміщення імпортних енергоресурсів, то картина і тут не вельми оптимістична. У 2011 році видобуток газу зріс лише на 0,4%. За дев’ять місяців 2012 року динаміка склала ненабагато більше – 0,6% або 97 млн. кубометрів. 

Очевидно, що перебуваючи в цейтноті, Уряд вирішив піти своїм власним шляхом – зменшити споживання газу шляхом обмеження його поставок населення. Принаймні, про це заявляє Асоціація міст України і наводить конкретні приклади, коли НАК «Нафтогаз України» в 2-3 рази занижує частки об’єму газу, який необхідний теплокомуненерго для виробництва теплової енергії. А все що споживається зверх визначеного об’єму вимагає оплачувати не по 1 309 грн. за 1 тис. кубометрів, а по 4 700 грн. за 1 тис. кубометрів.

Зрозуміло, що вітчизняні теплокомуненерго не є зразком політики енергоефективності. По суті, вони не зацікавлені в економії і в зменшенні споживання газу. Але те, що пропонується сьогодні, важко назвати політикою стимулювання. Це – шокова терапія і викручування рук, в результаті якого в першу чергу постраждають люди. 

Як звучить один з лозунгів МінЖКГ – плати за спожите? 

За холодні батареї платити бажання зникає дуже швидко. І про це українським чиновникам потрібно не забувати. Особливо, коли вони власні прорахунки хочуть закрити за рахунок людей.