Власник сторінки
Эксперт энергетического рынка
Янукович мав їхати в Москву домовлятися про вступ України в Митному союзі в обмін на зменшення ціни на газ. Кажуть, нова ціна мала скласти $165 за тисячу кубометрів. Але зустріч президентів перенесено
Ніхто не знає, чим могли завершитися сьогоднішні перемовини. Але очевидним є те, що нас заперли в глухий кут, вихід з якого ми так і не знайшли за майже 3 роки роботи нової влади.
«Харківські домовленості» глобально не вирішили проблеми дорогих імпортних енергоресурсів. Ми начебто отримали час на проведення реформ в енергетичному секторі. Але реформи в цій країні завжди йдуть дуже мляво. Якби 30 років, тоді, можливо, щось і було б зроблено. А за 3 роки наші можновладці можуть лише дві-три програми написати, декілька вишок закупити та договір з лижним інструктором підписати.
Що це означає?
Що в найближчі 5 років, на які ми можемо отримати знижку на газ, потрібно діяти по-іншому.
Знайти реального інвестора і побудувати LNG-термінал. Для початку, на 5 млрд. кубометрів. І знайти постачальника скрапленого газу під цей об’єм.
Збільшити видобуток власного газу. Хоча б на 2-3 млрд. кубометрів. А я нагадаю, що попри всі оптимістичні заяви, видобуток за 11 місяців поточного року
знизився (!) на 1,1%.
Створити систему стимулів (крім високих цін на газ), яка б дозволила зменшити споживання енергоресурсів, в першу чергу імпортних. Це стосується, як ЖКХ, так і приватних домогосподарств. Адже сьогодні в Україні, на відміну від багатьох країн ЄС, звичайна людина немає можливості отримати дешевий кредит на утеплення власного будинку чи квартири та заміну вікон. Більше того, в деяких випадках, вона ще й може штраф отримати за подібні роботи.
Перестати розглядати відновлювану енергетику як надвигідний бізнес на отриманні «зеленого тарифу». І, відповідно, перестати використовувати владу з метою штучного обмеження конкуренції на цьому ринку. Відновлювана енергетика – це, в першу чергу, шанс на розвиток власного енергетичного потенціалу та створення додаткових робочих місць. І чим більше компаній буде на цьому ринку, тим краще для нас всіх. В ідеалі, в кожного українця, який проживає в степовій зоні (Херсон, Миколаїв), має стояти власний вітряк, а в Криму – сонячна батарея.
Все це – елементи зовсім іншої культури виробництва та споживання енергоресурсів, яка немає нічого спільного з поїздками на поклон в Росію.
Чи не прийшла пора забути про них?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.