Цікавий депозит

Спершу гроші — потім світло: хто дозволив цей енергетичний абсурд?

Уявіть ситуацію. Приходите ви до свого супермаркету по продукти, а вас туди не пускають. Кажуть: спершу покладіть на депозит 1000 грн — тоді ласкаво просимо.

Ви, звісно, обурюєтесь. Я ж ще нічого не купив — чому не пускаєте? А у відповідь чуєте: раз не купили, то нічого тут шастати. (Так, до речі, колись київський мер сказав). А якщо хочете щось придбати, то оплата піде з цього депозиту. Якщо ж сума буде меншою — залишок перейде на наступний раз.

Пообурювались ви трохи, але зрештою довелося наперед покласти гроші на депозит. Не встигли ви ще вгамувати свою пролетарську лють, що зберігалась десь у душі, як через місяць знову приходите — і знову не пускають. Як же так? Я ж учора поклав вам 1000 грн. У чому справа?

А справа в тому, що власники змінили правила. Тепер потрібно внести вже 3000 грн — щоб вистачило і на цю покупку, і на наступну.

Думаєте, я перебільшую? Аж ніяк. Саме такі правила встановили для себе енергопостачальні структури у розрахунках із малим бізнесом. І наполегливо тиснуть на підприємців, щоб ті оплачували майбутнє споживання на два місяці наперед. Називають це культурно — авансові платежі. І це попри постійне зростання тарифів.

Для громадян один кіловат коштує 4 грн 32 коп. А для малого бізнесу ціна вже дійшла до 13 грн 20 коп. Саме тому постійно дорожчають і пиріжки, і кава. А тут ще й заплати наперед за два місяці!

Але питання я хочу поставити інше. Мені цікаво: чому лише для ДТЕК та подібних приватних структур дозволений такий порядок розрахунків? Адже подібні спроби запровадити такі ж правила робили й інші комунальні монополії — і по теплу, і по воді. Але чомусь так діяти дозволили лише власникам електроенергії. Наче б у «95 кварталі» вони не виступали. І в КВН їх ніхто не бачив. Звідки ж у них така лафа?

У такого порядку розрахунків є й інший, темний бік. Коли гроші збираються наперед, значно легше щось із цього вкрасти, намалювавши для довірливих людей вигадані витрати.

Депутатам до цього діла немає. А навіть якби й було — хто ж пропустить їхні, хай навіть і корисні, ініціативи? А нам і далі влада розповідатиме, як вона дбає про громадян. Як багато допомагає малому підприємництву. Та все це не так.

Корінь зла у нас не в тому, що депутати погані. Вони приблизно такі ж, як були завжди: може, й не кращі, але й не гірші. Суть у кардинальній зміні принципів устрою та функціонування законодавчої гілки влади. Можливо, тоді ми й дочекаємося тих змін, які нам обіцяє вітер ще з 2004 року.