Нове регулювання митного контролю в умовах санкцій: аналіз законопроєкту №14396

Про ключові зміни до Митного кодексу України, спрямовані на нормативне закріплення механізмів реалізації санкцій митними органами

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань у зв’язку із застосуванням санкцій» розроблено з метою належного виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування, скасування чи внесення змін до санкцій, уведених в дію указами Президента України, а у випадках, передбачених Законом «Про санкції», – затверджених постановою Верховної Ради України, а також судових рішень про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 цього Закону.

Законопроєктом запропоновано:

• встановити автоматизований обмін інформацією щодо застосування санкцій та встановлення структури власності юридичної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та держателями Державного реєстру санкцій і Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
• визначити чіткий порядок дій митних органів під час здійснення митних формальностей та прийняття ними рішень у разі застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції».

У зв’язку із чим, основною зміною є пропозиція доповнити Митний кодекс України статтею 1971 «Реалізація митними органами спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яка відсутня наразі у чинному Митному кодексі України. Зазначена стаття передбачає такі положення: 

1. Митні органи в межах повноважень, визначених цим Кодексом, реалізують санкції, застосовані відповідно до Закону України “Про санкції”, з урахуванням інформації, отриманої з Державного реєстру санкцій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та держателі Державного реєстру санкцій, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань здійснюють обмін інформацією щодо застосування санкцій і встановлення структури власності юридичної особи шляхом електронної інформаційної взаємодії між державними електронними інформаційними ресурсами суб’єктів інформаційних відносин.

3. У разі отримання митними органами шляхом електронної інформаційної взаємодії, передбаченої цією статтею, інформації про застосування санкцій митні органи реалізують їх у межах своїх повноважень відповідно до вимог рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування, скасування чи внесення змін до санкцій, уведених в дію указами Президента України, а у випадках, передбачених Законом “Про санкції”, затверджених постановою Верховної Ради України, а також судових рішень про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 цього Закону (далі — Рішення про застосування санкцій). У разі коли отримана митними органами інформація не містить підстав для відмови у здійсненні митних формальностей, митні формальності та/або прийняття рішень митних органів здійснюються в установленому порядку.

4. Після завершення митних формальностей або прийняття рішень митними органами за наявності обґрунтованих підстав митні органи мають право

надсилати запити уповноваженим органам (організаціям), зокрема іноземних держав, щодо надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності — резидентів України, для встановлення додаткових обставин щодо можливого порушення вимог Рішень про застосування санкцій. Виявлення за такими запитами обставин щодо порушення вимог Рішень про застосування санкцій не є свідченням неналежного виконання посадовими особами митних органів своїх обов’язків.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, реалізує санкції, застосовані відповідно до Закону України “Про санкції”, шляхом:

1) відмови у прийнятті митної декларації (документа, що використовується замість митної декларації) та/або декларації тимчасового зберігання, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, наданні дозволу на проведення операцій із товарами, розміщеними на території та у приміщеннях складів тимчасового зберігання, митних складів, складів митних органів та інших місць, де розміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, — у разі застосування санкції у виді блокування активів та/або обмеження торговельних операцій;

2) відмови у прийнятті митної декларації (документа, що відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення — у разі застосування санкції у виді обмеження, часткового чи повного припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

3) відмови/зупинення у поверненні залишків коштів авансових платежів (передоплати), помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, у поверненні з рахунка митного органу залишків коштів, одержаних від реалізації товарів, — у разі застосування санкції у виді блокування активів та/або зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;

4) зупинення, скасування або анулювання реєстрації гаранта, дозволу або авторизації, передбачених цим Кодексом, тимчасового або остаточного позбавлення права користування положеннями Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, закриття місця доставки, зупинення дії або припинення функціонування центральної (регіональної) сортувальної станції — у разі застосування санкції у виді припинення дії або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема припинення дії чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. Санкція у виді стягнення в дохід держави активів реалізується митними органами відповідно до прийнятого судом рішення, що набрало законної сили.

Тобто вказаними положеннями передбачено нормативне закріплення механізму реалізації митними органами спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), визначених Законом України «Про санкції», а також забезпечення оперативного отримання митними органами актуальної інформації про суб’єктів, до яких застосовано санкції.

Запропоновані зміни спрямовані на усунення прогалин у правовому регулюванні діяльності митних органів у частині виконання рішень про застосування санкцій, встановлення чітких правових підстав для відмови у здійсненні митних процедур, а також запровадження системної електронної взаємодії між державними реєстрами.

Реалізація зазначених положень сприятиме підвищенню ефективності санкційної політики держави, забезпеченню правової визначеності дій посадових осіб митних органів та уніфікації практики застосування санкцій під час митного контролю та митного оформлення.

Прийняття законопроєкту забезпечить належну імплементацію рішень Ради національної безпеки і оборони України, актів Президента України та судових рішень у сфері санкцій, а також посилить інституційну спроможність митних органів у захисті національних інтересів України.