Соціальна відповідальність бізнесу: підтримка ВПО – завдання не лише для держави

Ефективна соціальна підтримка – це робота в тандемі держави та бізнесу

У часи, коли державний бюджет України змушений спрямовувати чи не 50% на оборону, а соціальні програми для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших вразливих груп обмежені, роль приватного бізнесу стає ключовою. Не лише уряд, а й соціально відповідальні компанії беруть на себе частину навантаження, надаючи реальну допомогу. Одним із яскравих прикладів є українська компанія «Мономах» – виробник чаю та кави, яка не лише продовжує працювати під обстрілами, але й активно підтримує ВПО, ветеранів та тих, хто потребує допомоги. Ця історія показує, як бізнес може стати мостом між державою та суспільством, забезпечуючи не лише продукти, а й емоційну підтримку в часи війни.

Заснована в серпні 1991 року (майже водночас із Незалежностю України), компанія «Мономах» пройшла шлях від маленького виробника до одного з лідерів ринку чаю та кави. Її бренди, як Lovare, Monomax і «Три слони», знають у кожному супермаркеті. Але війна стала справжнім випробуванням. У 2022 році фабрика опинилася на окупованій території, де виробництво зупинилося на півтора місяці. Після звільнення команда повернулася до зруйнованих складів, без електрики, газу та інтернету. Як згадує співзасновник Богдан Барабаш: «Після звільнення ми побачили пошкоджені будівлі та склади. Не було нічого – ні світла, ні газу. Але за кілька місяців усі працівники повернулися, і ми поступово відновили виробництво». Сьогодні фабрика працює повним ходом, попри постійні обстріли, відключення світла та загрозу атак дронами та балістикою. Виробництво повністю локалізоване: сировина надходить з Індії, Шрі-Ланки, Китаю та Кенії, а пакування, контроль якості та тестування смаку – на місці. Технолог Сергій зазначає: «Ми працюємо на генераторах, якщо потрібно. Виробництво не зупиняється – це наш внесок у перемогу». Компанія експортує в США, Європу, Великобританію та Ізраїль, подвоюючи продажі щороку, і створює робочі місця в Україні, де вони особливо потрібні.

Державна допомога ВПО – це максимум 2000–3000 грн на місяць, які ледь покривають базові потреби. Тут на допомогу приходить бізнес. «Мономах» не обмежується благодійністю для ЗСУ (понад 100 млн грн на чай і каву для фронту за три роки), а активно підтримує цивільних. З початку війни компанія передала тисячі наборів чаю та кави ВПО, ветеранам і малозабезпеченим сім’ям через партнерства з волонтерськими організаціями та місцевими громадами. Наприклад, у 2023–2024 роках «Мономах» передав 50 тис. наборів чаю через програму «Чай для душі» для ВПО в Харківській та Донецькій областях. Кожен набір – це не просто продукт, а символ: ароматний чай для гарячого напою в холодний вечір, коли дім зруйнований. Як каже координатор волонтерської мережі «Схід і Захід разом»: «Для ВПО чай – це ритуал, що повертає відчуття дому. «Мономах» не просто дає продукти, а підтримує дух».

У 2024 році разом з благодійним фондом «Таблеточки» було передано 10 тис. пачок чаю для сімей з онкохворими дітьми, які часто стають ВПО. Це не разова допомога – компанія інтегрує соціальну відповідальність у бізнес: 1% прибутку йде на гуманітарні програми, а працівники беруть участь у сортуванні та роздачі.

Ефективна соціальна підтримка – це робота в тандемі: держава надає соціальну допомогу, але вона покриває лише частину потреб ВПО. Бізнес заповнює прогалини і не лише через гроші чи товари для нужденних. Наприклад, компанії надають робочі місяця для ВПО, профодять та фінансують професійне навчання. Це дає людям шанс на нове життя. У часи війни бізнес стає «соціальним буфером». Так йде взаємодоповнення та створюється синергія взаємодії і допомоги.