Великій аграрній державі якісна та сучасна загальноосвітня система не потрібна

Спрощення структури економіки веде до потрійного програшу держави: на рівні обсягів ВВП, на рівні безпеки, на рівні соцільного капіталу.

Україна, як «велика аграрна держава», дедалі більше орієнтується на сировинний експорт – зерно, олію, соняшник – з низькою доданою вартістю. Війна нічого не змінила в цьому тренді останніх трьох з половиною десятиліть. У 2024 році аграрний сектор сформував 40% експорту ($22 млрд), тоді як промисловість скоротилася до 10% ВВП. Тренд на спрощення економічної структури – від високотехнологічного виробництва до примітивного землеробства – ставить під сумнів необхідність інвестицій у якісну загальноосвітню систему. Навіщо витрачати мільярди на освіту, якщо економіка потребує переважно некваліфікованої робочої сили для полів?

З 1991 року економіка України спростилася: промисловість, що формувала 40% ВВП у 1990-х, скоротилася до 10% у 2024. Втрачено високотехнологічні галузі – авіабудування, машинобудування, більшу частину легкої промисловості тощо. Аграрний сектор домінує: 80 млн тонн зерна щорічно, 60% експорту – сировина.

Попри логіку та здоровий глузд війна з Росією лише посилила тренд на примітивізацію страктури економіки. Частково з «природніх» причин – через фізичне знищення агресором українських промислових потужностей, а частково із суто внутрішніх чинників – постійних змін у фіскальній та регуляторній політиках та повній відсутності дій уряду щодо переведення економіки на військові рейки. Кабмін з року в рік продовжує вдавати, що війни немає і продукує проекти Державних бюджетів та інших регуляторних актів ігноруючи потреби економіки під час воєнного стану. Черговий, четвертий за час повномасштабного вторгнення проект Держбюджету 2026 – за своє структурою нічим не вирізняється з-проміж двадцяти попередніх проектів (починаючи з середини 00-их).

Спрощення структури економіки відображається й на ринку зайнятості рівень залучення некваліфікованою праці зростає в усіх секторах – фахівці непотрібні, робочих місць для них меншає. Ринок пропонує інженерам такі самі зарплати, як «клініг-менеджерам» (прибиральницям) та «менеджерам з безпеки» (охоронцям), де освітній рівень взагалі не є необхідною умовою для працевлаштування.

Тренд спрощення економіки робить освіту «розкішшю». У аграрній моделі потрібні робітники для посіву, збору врожаю – сезонна, низькооплачувана праця. У 2024 році 70% аграрних робіт – ручна праця або базова механізація. Високотехнологічні навички (програмування, інженерія) фактично не затребувані, частка таких робочих місць – мізерна. Рівень фінансування освіти відображає пріоритети: 4% ВВП на освіту, нижче середнього по ЄС у – 5%. Школи в селах на 60% без сучасного обладнання, а 40% учителів пенсійного віку. Зростає еміграція вчителів (переважно до Польщі) та відтік кадрів у сферу надання репетиторських послуг. Переважно через наднизьку оплату праці в школі. Загалом – сфера освіти має вже не перший рік поспіль найнижчі показники щодо середнього розміру заробітних плат в галузі серед всіх інших сфер економіки. Да, відтік учнів в інші країни для отримання якісної середньої (а потім вищої) освіти також набирає обертів.

В сировинній моделі економіки якісна загальноосвітня система – не просто «непотрібна», а небезпечна: навіщо вчити дітей програмуванню дронів чи генетиці, якщо економіка вимагає лише м'язів для полів? Це не випадковість, а державна стратегія виживання в сировинній пастці, де освіта – марна розкіш, а нестача кадрів для переробки – «норма».

Бізнес, в якого є ресурси та розуміння безперспективності такої державної стратегії у сфері освіти в Україні є. І приклади позитивних прикладів можна навести на всіх освітніх рівнях.

Щодо шкільної освіти, то варто згадати компанію «Мономах», застновники якою Тарас і Богдан Барабаші вже не перший рік поспіль фінансують проект навчального простору у Броварському р-ні Київщини, де є все: від груп для дошкільнят до повноцінного навчання у 11 класі. І це не просто школа, а місце, де діти розвивають навички, вивчають сучасні предмети, працюють із технологіями та щодня відкривають нове. У закладі є свої STEM-програми, лабораторії, мультимедійні класи, укриття, зони відпочинку, власна їдальня... навіть під час повітряних тривог навчання не зупиняється, бо укриття відповідають вимогам безпеки.

Щодо професійно-технічної освіти, то цього року Навчальний центр операторів БПЛА – Global Drone Academy офіційно став першим в Україні серед недержавних навчальних центрів операторів БпЛА отримав ліцензію Міністерства освіти і науки України. Вона дозволяє провадження діяльності у сфері професійно-технічної освіти за спеціальністю Оператор-інструктор дистанційно керованих апаратів (8990), Наказ МОН № 179-л від 09.10.2025 р. Ця ліцензія не проста формальність — це державне визнання нашої системності, прозорості, відповідальності та професійного рівня.

Щодо вищої освіти, то тут поза конкуренцією на даний момент є Академія ДТЕК - це відкритий корпоративний університет, створений для розвитку майбутніх лідерів, вдосконалення професійних навичок і розширення можливостей як співробітників Групи ДТЕК, так і зовнішніх клієнтів. Академія заснована у 2010 році з метою забезпечення стратегічного зростання компанії через інвестиції в людський капітал.

Проте лише бізнес сам по собі не зможе замінити чи замістити собою потреби суспільства в якісній освіти. Гірше того, подальше сприяння спрощенню економіки з боку держави буде ускладнювати всі без винятку намагання приватного капіталу побудувати окрему підсистеми підготовки кадрів «під себе», бо видатки на повний цикл навчання – це надто коштовне та організаційно складне завдання для будь-якої компанії чи групи компаній. І незабаром, ті, хто вкладається в той чи інший рівень освіти зіткнеться із проблемою нестачі кадрів для підготовки… навіть не грошей, а саме тих, кого можна навчати.

Обираючи шлях «Великої аграрної держави» Україна прирікає себе на вічну пастку: низькі зарплати, еміграція, залежність. Якісна освіта – єдиний шлях до зростання добробуту, впровадження інновацій, підвищення рівня безпеки та незалежності тощо. Ігнорувати це – зрада майбутнього. Тож час обирати: неофеодалізм чи прорив…