Цікаві зсуви на ринку рідкоземельних металів

У світовому масштабі

Сполучені Штати уклали низку угод із чотирма країнами Південно-Східної Азії щодо торгівлі та критичних мінералів на тлі посилення експортних обмежень Китаю на рідкісноземельні елементи.

Країни-партнери: США уклали угоди з Малайзією, Камбоджею, Таїландом і В'єтнамом. До речі В’єтнам посідає 2 місце в світі за запасами рідкоземельних металів.  

Зрозуміло що мета угод: Торгівля та отримання доступу до критичних мінералів.

Також США і Японія підписали рамкову угоду про забезпечення постачання критично важливих мінералів і рідкісноземельних елементів під час візиту президента США до Токіо.

За даними джерел, Японія також запропонує інвестиційний пакет обсягом близько 550 мільярдів доларів у низку галузей американської економіки. Ось як потрібно розвивати економіку.

До цього США та Австралія уклали стратегічну угоду про рідкоземельні метали. Підписано масштабну двосторонню угоду, яка має на меті зміцнити позиції обох країн у сфері видобутку та переробки рідкоземельних і критично важливих мінералів. Цей крок розглядається як стратегічна відповідь на домінування Китаю в глобальних ланцюгах постачання таких ресурсів.

Угода передбачає спільні інвестиції в австралійські гірничодобувні та переробні проєкти, зокрема у створення нових підприємств, які забезпечуватимуть США необхідними матеріалами для виробництва електромобілів, мікрочипів, військової техніки та систем відновлюваної енергетики. За словами прем’єр-мінстра Австралії Албанізе, вже підготовлений інвестиційний портфель на $8,5 млрд, готовий до реалізації. Австралія має величезні запаси рідкоземельних елементів. Хоча домінуюча позиція тут звичайно у Китаю але альтернативи є і їх багато.

До речі цей альянс між Вашингтоном і Канберрою вже викликав бурхливу реакцію Пекіна. У МЗС Китаю заявили, що формування ланцюгів постачання має ґрунтуватися на ринкових принципах, а не політичному тиску. Водночас експерти вважають, що нова угода може суттєво змінити баланс сил у сфері стратегічних ресурсів і зменшити глобальну залежність від китайських постачальників.

Це величезний шанс і для нашої держави. Потрібно чути бізнес і підтримувати так як це роблять країни Західного світу особливо на прикладі США і Австралії а також інших країн які я навів вище.

Україна має значні запаси рідкоземельних металів, зокрема літію (найбільші в Європі), титану (входить до топ-10 у світі) та графіту (входить до топ-5 у світі). Також є поклади урану (перше місце в Європі), цирконію, берилію, галію та інших.

Літій: Україна володіє близько третиною від підтверджених запасів у Європі та приблизно 3% світових ресурсів.

Титан: Входить до топ-10 країн світу за запасами. Стремигородське родовище у Житомирській області є одним із найбільших у світі.

Графіт: Входить до п'ятірки провідних країн світу за запасами.

Уран: Посідає перше місце в Європі та 11-те у світі за запасами.

Цирконій і берилій: Україна має значні поклади, зокрема в комплексі з іншими корисними копалинами.

Я вже неодноразово навожу приклад що у нас в країні самий потужний інвестор у напрямку рідкоземельних металів Геннадій Буткевич, через свою інвестиційну компанію BGV Group Management. Нині BGV володіє ліцензіями на розвідку або видобуток девʼяти видів ресурсів у низці областей України. Що тут дуже приємно так це те що і Буткевич, і його том-менеджмент наголошують на важливості побудови заводів з переробки цих металів. А це вже не просто сировина а товар з доданою вартістю, що означає більше надходжень до бюджету держави через сплату податків, вищі заробітні плати працівникам, зростання ВВП. А за рахунок експорту ще і надходження валютної виручки.

Не треба бути супер аналітиком щоб зрозуміти масштаб і найближчі перспективи цього напрямку в Україні. Так звісно зараз іде війне проти російської агресії але у будь-якому випадку про економіку потрібно як кажуть думати з учора! Бо розвинена економіка і особливо бізнес який будує, інвестує, приводить інвестиції це запорука успішної заможної держави а також і сильної армії.

Тим більше на прикладі провідних країн ми бачимо як президенти і прем’єри стають фактично лобістами своїх вітчизняних бізнес корпорацій бо там чудово розуміють що такий підхід це розвиток економіки, надходження податків у бюджет, зростання ВВП і т. д.

Все що наразі потрібно це просто брати приклад з таких держав і дублювати їх підхід.