Причини тримати кеш, навіть якщо у тебе Apple Pay і крипта

Новина, яка промайнула у стрічках новин без особливого ажіотажу, насправді може стати хорошим індикатором змін фінансової поведінки українців.

Національний банк зафіксував зростання обсягу готівки в обігу у другому кварталі 2025 року — на 37,5 млрд грн (або 4,6% лише за три місяці). Сам показник не шокує, але якщо трохи відійти від лінійної статистики та подивитися глибше — перед нами не просто сезонна флуктуація, а чергове підтвердження сталого тренда: українці дедалі частіше повертаються до готівки.

Не з сентиментів і не через звичку, а як до інструменту виживання, мобільності й особистої стабільності в нестабільному середовищі.

Попит на готівку — нові тренди і драйвери

Попит на готівку не є новим трендом. Він почав зростати ще з початку повномасштабного вторгнення. Однак якщо в 2022 році це пояснювалося шоком і потребою в екстреному запасі на чорний день, то тепер це більш раціональне рішення, яке враховує і макроекономіку, і банківську практику, і людський досвід.

Ми спостерігаємо, як трансформується логіка та поведінка українців: люди перестали беззаперечно вірити у безальтернативність банківських сервісів і формують власну фінансову систему координат — з кешем у гаманці, гривнею на картці та резервною валютою “під подушкою” чи в сейфі.

Серед основних причин такого повернення — інфляційні хвилі та девальваційні очікування. Гривня тримається, але ніхто не гарантує, що так буде восени чи взимку. Люди реагують просто: намагаються частину коштів відкласти у валюті, яку можна потримати в руках.

Ще один фактор — безпекові ризики. Ті, хто живе в прикордонних регіонах або регулярно обстрілюваних містах, добре розуміють: в екстреній ситуації не завжди буде час чи можливість шукати банкомат. А якщо ще й зникнуть світло чи зв’язок — безготівкові гроші “перетворюються на гарбуз”, як опівночі розкішна карета Попелюшки. Або якщо знову створюватимуться черги, як на початку вторгнення у 2022 році.

У такій реальності кеш не архаїка, а інструмент адаптації.

А ще — банківські обмеження. Часті випадки блокування рахунків і незрозумілі достеменно причини для таких дій з боку банків — навіть глюк якогось скорингового робота зупинить вашу транзакцію, яка може бути питанням життя та смерті. На додачу просто затримки транзакцій, складнощі з переказами у валюті, автоматичне потрапляння на радари фінмоніторингу за не завжди чіткими критеріями і так само непередбачуване зупинення транзакцій — усе це створює людям мотиви виходити за межі формальних інструментів.

Тут ми не говоримо про тіньову економіку чи чорний кеш — у більшості випадків це просто спроба людей утримати контроль над власними грошима. Представники мікробізнесу, самозайняті особи, внутрішні переселенці, родини за кордоном — всі вони вибирають те, що працює швидко і без зайвих питань.

Кеш – як гарантія стабільності

Звісно, є й сезонні цикли. Кеш активніше ходить у перших числах місяця — коли виплачують зарплати, пенсії, соціальні виплати. Люди одразу відкладають частину на чорний день — часто у валюті. Перед святами й у період відпусток, навпаки, спостерігається масовий обмін: хтось витрачає заощаджене, хтось продає долари чи євро, щоб оплатити відпочинок і розрахуватись. Є й хвилі спекулятивного попиту — коли на ринку шириться тривога щодо курсу, інфляції чи нових обмежень. Такі періоди зазвичай нетривалі, але дуже інтенсивні.

Особливу роль відіграє психологічний чинник. Готівка — це можливість контролю. Вона фізично наявна, її можна перерахувати, заховати, передати без посередників. Для багатьох це важливіше, ніж кілька відсотків річних, і цінніше за зручність мобільних застосунків. А в умовах війни слід врахувати ще й кіберризики, відключення електроенергії, збої у роботі банківських систем чи мереж зв’язку. Кеш у більшості випадків залишається єдиним гарантовано доступним ресурсом. Як мінімум — у короткостроковій перспективі.

Готівка vs безготівка – у пошуку балансу

Чи означає збільшення частки готівки відступ цифрової економіки? Аж ніяк! Ми бачимо, що зростає не лише попит на готівку, але й на гнучкі фінансові моделі. Українці дедалі частіше комбінують інструменти: частину тримають у кеші, частину — на картках з миттєвим доступом, частину — в інвестиційних продуктах або цифрових активах.

Це не про категоричне протиставлення як to be, or not to be — готівка чи безготівка. Це про баланс і розуміння ризиків. У цьому сенсі готівка — лише один із резервів, проте важливий.

Ми рекомендуємо підходити до збереження коштів як до побудови особистого резервного плану. Частину грошей варто зберігати готівкою — на тиждень-два базових витрат. Частину — у швидкодоступному безготівковому форматі. А для більш просунутих є криптовалюти з високою ліквідністю чи стейблкоїни. Надлишок понад необхідне для оперативного маневру нехай працює на збільшення цінності ваших накопичень — на депозитах, в облігаціях тощо. Такий підхід дозволяє гнучко адаптуватися до будь-яких сценаріїв — від відключень і паніки до валютних стрибків чи змін регуляторної політики.

Тож зростання готівки в обігу — це не повернення в минуле. Це реакція на реалії — кеш залишається у грі. Для когось — як рятівний круг. Для когось — як звичка. Однак для більшості — як частина власної стратегії виживання.

І саме тому раціональний потяг до готівки — не ознака відсталості, а ознака здатності оцінювати ризики та риса фінансової гнучкості. У світі, де змінюється все, це може виявитися найрозумнішим рішенням.