«Банківська таємниця» чи «секрет Полішинеля»?

Деякі кейси дають цікавий матеріал для аналізу одразу в кількох суміжних сферах.

Наприклад, інцидент, який трапився під час інтерв’ю тодішнього Голови правління «Укрексімбанку» Євгена Мецгера журналістам «Радіо Свобода». На жаль, його переважно оцінюють з точки зору етики поведінки співробітників банку, не звертаючи увагу на інші важливі аспекти ситуації.
Сам інцидент став достатньо резонансною подією, але треба віддати належне Євгену Мецгеру - він не став шукати протекторату у можновладців, вибачився перед журналістами та подав у відставку. Наглядова рада банку відставку прийняла, провела кілька засідань та рекомендувала також звільнити керівників департаменту банківської безпеки та департаменту внутрішньої безпеки. Вже призначено виконуючого обов’язки Голови правління, а тим часом банк шукає нового CEO через одну відому міжнародну хедхантінгову компанію. Посада Голови правління будь якого банку – дуже відповідальна, що вже казати про державний банк. Тим більше, що «Укрексімбанк» спеціалізується на обслуговуванні експортно-імпортних операцій. Він є партнером у великих міждержавних проектах і виконує угоди зі Світовим Банком та іншими міжнародними фінансовими інституціями.
Але повернемося до самого інциденту. Точніше до тих його аспектів, на які мало хто звернув увагу, адже усі зосередилися на факті видачи кредиту на придбання ТРЦ «SkyMall». І тут є кілька моментів. По-перше, оцінити повноцінно рішення кредитного комітету фактично неможливо. Якщо на момент ухвалення рішення не було інформації з офіційних доступних джерел про бізнеси кредитора на тимчасово непідконтрольних територіях, то решту аргументів можна трактувати як на користь видачі кредиту, так і для відмови в його наданні. По-друге рішення про видачу чи відмову в кредиті Голова правління приймає не одноосібно. Це цілий процес і завдяки корпоративній системі управління усі рішення приймаються колегіально. Це дуже важливо. То ж, до Наглядової ради, яка також не висказала зауважень щодо видачі цього кредиту, питань не менше, а може навіть й більше, якщо такі питання дійсно існують. Так само як багато питань і до комплаєнс офіцера – банківського службовця, якій відповідає за реалізацію антикорупційної програми банку та є відповідальним за питання відсутності фінансування тероризму. І це єдина людина в будь якому банку, яка здатна накласти вето на більшість колегіальних рішень. Важливість комплаєнс офіцера для банку важко переоцінити, адже він фактично створює для банку додану вартість – репутацію, для якої потрібен комплаєнс. Це головне завдання комплаєнс офіцера і якщо ним знехтувати, або виконати непрофесійно, це неминуче призведе до збитків та репутаційних втрат, як, на мою думку можливо відбулося у в даному випадку.
Тож, сподіваємося, що перевірки ініційовані Наглядовою радою «Укрексімбанку» дадуть відповіді на питання дотримання процедури при видачі кредиту на купівлю «SkyMall». Якщо порушення будуть виявлені, то винні мають понести відповідне покарання – аж до звільнення. Якщо Наглядова рада за результатами перевірки не знайде порушень, то вона повинна буде виступити з відповідною заявою, аби виключити усі маніпуляції в ЗМІ з цього приводу, а якщо знайде, то Наглядова рада, разом із призначеним ними комплаєнс офіцером, повинна нести відповідальність та подати у відставку! І, не менш важливе питання для вивчення – визначити як потрапила до журналістів інформація, що містить банківську таємницю.
Взагалі, питання «банківської таємниці» дуже чутливе. І щоб зрозуміти наскільки – пропоную зробити невеличкий екскурс в історію. Перший удар по банківській таємниці був нанесений в 90-х роках минулого століття. І хто би ви думали його наніс? Ні, це були не політики, не правоохоронні органи і навіть не кіберзлочинці. Це був звичайний банківський охоронець на ім’я Кристоф Мейлі. І відбулося це в Швейцарії в 1997 році. Мейлі, який працював охоронцем в цюріхському відділені банку UBS під час одного зі своїх чергувань виявив мішки зі старими банківськими документами, які мали утилізувати. «Сміттям» виявилися документи про жертви Холокосту та їх банківські рахунки і коштували вони сотні мільйонів франків. В UBS мабуть думали, більшість з цих людей загинули, а оскільки родичі не зверталися по повернення коштів, то вони, мабуть і гадки не мають про ці рахунки. Тому банк вирішив, фактично привласнити ці кошти, посилаючись на банківську таємницю, а документи знищити. Мейлі передав ці документи місцевій єврейській громаді, яка оприлюднила ці документи. Мейлі звільнили з роботи, проти нього було ініційовано розслідування а підозрою в порушенні законів про банківську таємницю. Швейцарські банкіри, незважаючи на чутливість теми, також розцінили вчинок Мейлі не як акт «справедливості», а як однозначне порушення закону про банківську таємницю. Їх можна зрозуміти – країна, яка славиться своїми банками, від яких залежить національний добробут отримала надпотужний удар по репутації.
В січні 1998 року єврейські організації звернулися з позовом до банку, в якому вимагали компенсацій в розмірі 2,56 млрд доларів. За півроку ця сума зменшилась удвічі – до 1,25 млрд. Цікаво, що на референдумі, який з цього приводу було проведено в Швейцарі громадяни проголосували проти виплати коштів.
Подальша доля Мейлі склалася не дуже вдало. Він почав скаржитися на погрози та емігрував до США, де отримав політичний притулок. Сума в 750 тис доларів, яку йому обіцяли єврейські організації він так і не отримав. В США він жив на невеличку зарплату. На батьківщину Мейлі повертається лише в 2009 році, і вже 12 років ледь зводить кінці з кінцями – він так і не зміг знайти собі роботу.
Ось так, свідомо, чи не свідомо, відреагувало швейцарське суспільство на удар по банківській таємниці. Українське суспільство, нажаль, зацікавилося лише кредитом на купівлю «SkyMall». Мало кого зацікавило питання як журналісти отримали інформацію. А дарма.
Банківська таємниця, точніше її надійність – це в першу чергу питання довіри до всієї банківської системи. І цілком зрозуміло, що до неї треба підходити дуже обережно, аби у громадян-вкладників, у бізнеса не виникало підозр, що інформація про стан їхніх рахунків стане загальновідомою. Адже реакція вкладників може бути однозначною – навіщо мати справу з банком, з якого відбувається витік інформації. До чого це призведе? До відтоку депозитів, до того, що бізнес закриє рахунки і, в решті решт до неминучого краху.
І тому, кейс «Укрексімбанку» дуже важливий. Усі дієві особи мають винести з нього свій урок. Для великого бізнесу і його CEO – що треба мати професійних консультантів, які зможуть відрізнити намір взяти «паркетне інтерв’ю» від журналістського розслідування з незручними і несподіваними питаннями. Для Наглядової ради «Укресімбанку» - ще раз проаналізувати процес укладення кредитної угоди та видачі коштів. Для журналістів – наслідки своїх дій, особливо, якщо вони стосуються такого поняття, як банківська таємниця. І особливо, якщо йдеться про державний банк.
Наразі ж головне – зберегти банк, його проекти і його діяльність. «Укрексімбанк» – один із системних банків України, і до речі в 2021 році нарешті став прибутковим – за підсумками 10 місяців отримав прибуток близько 1,6 млрд грн. А за підсумками року очікують більше 2 млрд. І тут вдруге треба віддати належне Мецгеру – він ефективний менеджер і це його особистий результат і результат роботи його команди. Загальний кредитний портфель більше 100 млрд гривень, проекти із шановними міжнародними установами і супровід найбільших фінансових угод – не повинні зупинитися, навіть через один підозрілий кредит, а можливо й не підозрілий. Навіть якщо хтось із старих кредиторів зараз бажав би проблем банку і списання чи заморозки минулих «політичних» кредитів – в інтересах держави стабільна робота всієї банківської системи і в тому числі «Укрексімбанку».

P.S. Коли цей блог був вже дописаний, агентство Bloomberg повідомило, що Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) та Комісія з торгівлі товарними ф'ючерсами (CFTC) оштрафували фінансовий холдинг JPMorgan Chase & Co на 200 млн доларів. А все через те, що керівництво банку не дбало про те, як співробітники розпоряджалися конфіденційними даними про фінансові ринки. Виявилося, що банківські службовці використовували сторонні сервіси, месенджери аби обговорювати ці питання між собою та з третіми особами. Ось вам ще один приклад, як треба дбати про фінансову безпеку та про банківську таємницю зокрема.