COVID-19: шанс здобути, а не втратити

Україні важливо використати свій шанс в час коронакризи, а не втратити в економічному розвитку на фоні інших глобальних гравців.

Маю одну слабкість сприймати інформацію через певні алегорії. До прикладу, нещодавно впіймав себе на думці, що якщо візуалізувати останні 30 років української незалежності, то матимемо картину радянського перону, на якому в очікуванні свого чергового шансу тісняться українці. В цей час повз перон раз по-раз пролітають потяги із шансами. Деякі зупиняються, але поки українці розмірковують сідати чи ні, вони йдуть, полишаючи позад себе лише пусті і розчаровані погляди людей, що на пероні.

В останні роки потягів із шансами все менше. Та й станція з пероном почала руйнуватись: відколоті частини колись монолітної і міцної архітектури (територій), вицвіла радянська колористика, розбавлена хаотичними фасадними ремонтами сучасності.

Та все ж, час від часу, на ржаві і покошені від старості колії станції «Україна», як не дивно, продовжують прибувати потяги з черговими шансами. Глобальними, здатними змінити життя поколінь.

COVID-19 – теж шанс. Бо уже сьогодні ясно, що весь світ стоїть на порозі найглибшої світової кризи з часів Великої депресії. І наслідки всьому цьому – пандемія коронавірусу. Звичайно, будуть ті, хто керуючись своїми містечковими інтересами буде шукати в її проявах вину чергової влади, розповідати як потрібно, чи як могло би бути при них. Будуть і ті, хто з допомогою спекуляцій і дезінформації руйнуватимуть й без того слабкий економічний та психологічний імунітет цілих держав. Кампанія з поширення фейків щодо якості і побічних ефектів від окремих вакцини, яскраве тому підтвердження.

Проте куди більш цікавіше спостерігати за тими, хто демонструє маневреність в боротьбі з пандемією і однозначно вийде сильнішим. І не лише фізично, але й економічно.

Наприклад, на початку квітня Bloomberg написав про те, що найшвидше після пандемії коронавірусу у світі відновляться економіки США та Китаю. Причина проста – швидкі темпи вакцинації. Зі схожою філософією підходять до порятунку власних національних економік Британія та Ізраїль. Перша, як наслідок, з 12 квітня послаблює карантинні обмеження, а другому, ставши лідером з вакцинації у світі, уже прогнозують зростання економіки в 2021 році на 5%.

У нас же поки лише панічні виправдання щодо зриву вакцинації, колапс із заповненістю ліжко-місць і високими показники смертності. Натомість міський голова Києва взагалі сьогодні закликав уряд невідкладно розглянути питання про запровадження загальнонаціонального локдауну. Звичайно, не виключено, що у словах Віталія Володимировича є й доля політики, адже останнім часом лише лінивий не говорить про відновлення його президентських амбіцій. А що може бути кращим перед виборами, аніж розвалена наслідками тотального локдауну економіка?

І хоча безпека та здоров’я людей – це ключове, але чи є це виправданням для вбивства економіки? Лише за минулий рік наше ВВП упало на 4%. Про зниження платоспроможності взагалі мовчу. Не дивно, що за останніми опитуваннями Київського міжнародного інституту соціології 54% респондентів більше побоюються економічних наслідків від введення карантинних обмежень, ніж самої пандемії коронавірусу. Навіть МВФ попередив про можливі протести через зростання нерівності і руйнування довіри до економічної політики держави.

А тому, якщо ми не хочемо вчергове проводжати очима поїзд із шансами, треба забувати про політичні спекуляції і вдаватись до маневрів. Так, поки є проблеми з вакцинацією. Але треба навчитись жити і працювати з жорстким дотриманням карантинних норм, з адекватним роз’ясненням для людей щодо важливості процесу вакцинування і вибудовування довіри до нього. Не імітацією всього цього, а реальним втіленням. Та найголовніше, з працюючим бізнесом і економікою. Бо чим довше ми тримаємо бізнес «у стійлі», тим глибше ми сідаємо в економічному плані. Це як в історії із «сипучими пісками».

Простий приклад. Нещодавно натрапив на публікацію про те, що мережа торгівельних центрів «Епіцентр» має намір в найближчі два роки витратити майже $100 млн на розширення своїх виробничих потужностей. Але чи реалістичним буде все це в умовах локдауну? Адже любий бізнес працює тоді, коли є обіг, а розвивається, коли є прибуток. Тим більше, не секрет, що нині для таких магазинів «золота пора», адже весняний період – час активних робіт в агросекторі, садівництві, будівельній сфері. А це все реальний сектор економіки, в якому також зайняті люди, які не маючи простого – можливості придбати саджанці, матеріали чи техніку, будуть змушені терпіти збитки, або ж звертатись до спекулянтів і годувати «тіньовий сектор економіки». І якщо хтось думає, що така ситуація лише проблема власників подібного бізнесу, далеко помиляється. Адже оптова та роздрібна торгівля за І квартал поточного року дала сумарно – 10 млрд грн податків. Більше лише транспортна сфера.  Ну а податки, це і вакцини, і реформи, і шанс здобути, а не втратити в економічному розвитку на фоні інших глобальних гравців. Бо відчуваю, що за відновленням економік нас чекає і перегляд ієрархії впливів в геополітичному вимірі.