Як боротись із відмиванням коштів і не вбити сумлінний бізнес

В журналі Кореспондент - про нову фінмониторінгову реальність

28 квітня почали діяти нові норми ухваленого 6 грудня 2019 року закону “Про запобігання та протидію легалізації, відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню теороризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення”, який бізнес називає “законом про фінмон”.

Як будь-які сильні ліки, що можуть мати побічні ефекти, тому вимагають відповідного поводження з ними, цей закон, який системно змінює фінансовий моніторинг в Україні, вимагає дуже відповідального запровадження на рівні нормативних актів, щоби досягнути мети без шкоди для сумлінного бізнесу.

Експерти одностайно стверджували, що увалення цього закону було не тільки необхідним, а й навіть дещо запізнілим. Адже до минулого року Україна не адаптувала своє законодавство до вимог 4-ої і частково 5-ої Директив ЄС, які з 2015 року запроваджені у всіх європейських країнах, і що повинні зробити всі країни, які мають намір отримати членство в Європейському Союзі. Окрім того, Україна чекала на втілення в законодавстві норм Варшавської конвенції, ухваленої в 2010 році та ратифікованої в 2014 році, про арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, та на імплементацію рекомендацій FATF, яких дотримуються всі члени “клубу цивілізованих країн”. Логіка цих документів дуже проста: або країна сама будує систему ефективної протидії відмиванню коштів, або інші країни ставляться до неї як мінімум обережно, як максимум – заносять в «чорний список».

Тобто Україна, вчасно покращуючи своє законодавство щодо боротьби з брудними коштами, не тільки протидіє цим явищам, але й захищає від потенційних санкцій і упередженого ставлення свій банківський та фінансовий сектор і компанії, які мають доступ до глобальних ринків.

Головна мета європейської Директиви і, відповідно, ухваленого нашим парламентом закону, — не закручування гайок (всупереч чуткам), а докорінна зміна підходів до моніторингу. Необхідність цих змін Європа напрацювала протягом років аналізу впливів попередніх норм на порушників і на сумлінний бізнес. Ключова ідея — це запровадження ризик-орієнтованого підходу та кейсового звітування про підозрілі операції клієнтів, що однією фразою можна сфорулювати як “ефективно боротись із відмиванням і не вбити сумлінний бізнес”. Завдання регулятора в такій ситуації — чітко визначити критерії ризмку, зменшити кількість цих критеріїв і фокусуватися виключно на суттєвих порушеннях, покарання за які також має бути суттєвим.

Саме це і є новелами нового закону.

Перше. Замість 17-ти критеріїв, як було раніше, їх тепер всього чотири— операції з готівковими коштами , операції РЕРів (політично значущих осіб), перекази за кордон і перекази з контрагентом, який знаходиться у країні, яка не втілює рекомендації по боротьбі з відмиванням. Усі інші критерії, які надавали широку дискрецію регуляторам та створювали моніторинговий спам, пішли в минуле.

Друге. Суми тренсакцій, що підлягають моніторингу, збільшено зі 150 тис. грн до 400 тис. грн. 

Третє. З’явилася можливість використання результатів належної перевірки, здійсненої іншим суб'єктом первинного фінмоніторингу. Тобто її кожного разу не треба проходити з самого початку.

Четверте. Прозорішим став інструмент притягнення до відповідальності за порушення, а для застосування санкцій передбачене обов'язкове врахування обставин, характеру та тривалості вчиненого порушення, фінансового стану суб'єкта, збитків третіх осіб та ступені відповідальності.

П’яте. Запровадена можливість автоматизації та зменшення періодичності інформування, що зменшить витрати фінансових установ та банків на звітування про фінансові операції. Шосте. Удосконалено процедуру розкриття кінцевих бенефіціарних власників та здійснюється перехід до нової оцінки національних публічних діячів.

Таким чином, відповідно до задуму авторів директив і команди, яка працювала над законом, який пройшов багато кіл обговорень і отримав схвалення європейських експертів, він має покращити ситуацію для сумлінного бізнесу, операції якого є зрозумілими для його банку, аудитора та інших професійних учасників, які обслуговують його як клієнта. При цьому він має суттєво обмежити можливості для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, тому що створює всеохопну систему фінансового моніторингу з покаранням порушників.

Це новий нормальний стан речей, якщо ми хочемо бути частиною цивілізованого світу, навіть якщо комусь персонально це не до вподоби. Ера повної банківської таємниці, кодованих рахунків, відсутності будь-якої звітності та розрахунків готівкою пішла в минуле.

І чим швидше ми зрозуміємо, що весь цивілізований світ, і ми разом з ним, живе у парадигмі, в якій прозорість – це нова норма, коли розкриття інформації перед банками, профучасниками і суб'єктами первинного моніторингу – нова норма, і цих стандартів треба дотримуватись, тим швидше ми будемо успішні в нових умовах.

Водночас регуляторам, які безпосередньо зайняті запровадженням нормативного забезпечення закону, дуже важливо пам’ятати про його ключову мету — запровадити ефективний моніторинг, при цьому не вбивши сумлінний бізнес. Тому дуже велика робота чекає на Мінфін, Нацбанк, ДКЦПФР і ДСФМ, а також профільні асоціації, які беруть участь у підготовці відповідних актів для суб’єктів первинного моніторингу. Від них залежить, щоби професійні учасники ринку пам’ятали, що вони в першу чергу повинні залишатися партнерами бізнесу, тобто не просто механічно перекладати на папір нові вимоги і збільшені штрафи, а допомагати аудиторам, бухгалтерам, фінансовим компаніям та банкам побудувати дійсно ефективну систему, яка дозволить їм знати свого клієнта і мати як всі можливості відстоювати його права, якщо він сумліний, так і засоби для швидкого реагування, коли порушення є реальними.