Невже ми багатше європейців, щоб платити за вирішення податкових спорів?

Що слід робити, щоб уникнути подвійного оподаткування доходів з іноземним елементом без витрат на судові процедури

Світові економічні процеси демонструють поступовий вихід з затяжної економічної кризи - тож, сподіваюсь, пресловутий десятирічний цикл невдач нарешті пішов на своє останнє коло. В Україні не все так просто: за останні чотири роки в зовнішньоекономічній політиці відбулися кардинальні зміни - і все ж можемо впевненно говорити про пожвавлення міжнародних господарських контактів, принаймні, серед великого бізнесу.  Паралельно актуальним для країни є питання міграції робочої сили. Зрозуміло, що  точної статистики не існує, але за оцінками експертів та держорганів, наразі за межами України працюють від 5 до 8 млн наших громадян.

Для сьогоднішнього світу міграція робочої сили та капіталу є звичайною справою. Ми можемо жити в одній державі, працювати в другій, отримувати пасивний дохід з третьої та придбавати товари в он-лайн магазинах четвертої. Аналогічна тенденція транснаціоналізації характерна і для діяльності компаній, які, наприклад, або з метою виходу на нові ринки, або з метою залучення додаткового фінансування розширюють свою присутність в інших державах (див. слайд "виплати").

Зазначені тренди зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій довкола питання, яка саме держава повинна оподатковувати доходи юридичних осіб та громадян, активно залучених до транскордонних відносин. Вирішити ці конфлікти щонайменше складно в умовах нестабільності податкового законодавства та функціонування далекої від досконалості судової системи. Чи не єдиним інструментом досудового врегулювання такого роду податкових спорів залишається процедура взаємного узгодження в межах міжнародних податкових конвенцій.

Саме тому останнім часом поставив собі питання: чому у нас в країні не працює процедура взаємного узгодження? Хоча можливість її застосування закріплена в усіх договорах України про уникнення подвійного оподаткування, яких на сьогодні нараховується більше 70-ти, відповідної практики ані в фіскальний службі, ані в Міністерстві фінансів наразі не знайшов. За винятком, мабуть, єдиного кейсу 2012 року щодо оподаткування дивідендів, які виплачувались з України резиденту Нідерландів.

Процедура взаємного узгодження на основі міжнародних податкових конвенцій дозволяє компетентним органам договірних держав (інакше - податковим відомствам) досягти домовленості щодо тлумачення та застосування договірних норм у сфері оподаткування, заповнюючи прогалини та запобігаючи суперечливим тлумаченням при визначенні податкового режиму резидентів однієї з таких держав на території іншої. 

Відсутність такої згоди між податковими відомствами двох держав, як правило, призводить до подвійного оподаткування доходів з іноземним елементом. Причиною цього є те, що міжнародні договори не встановлюють податкового обов’язку, а лише конкретизують та уточнюють умови його реалізації на рівні кожної з договірних держав. Іншими словами, коли договір не працює, внутрішнє податкове законодавство оподатковує доходи як в країні де вони формуються, так і в країни, де отримуються.

Практика світового співтовариства також демонструє нагальну необхідність та доцільність використання процедури взаємного узгодження. 

У листопаді 2016 р. Україна офіційно задекларувала прагнення приєднатися до клубу держав, що беруть учать у кампанії з протидії розмиванню бази оподаткування та переміщенню прибутків у низькоподаткові юрисдикції. Адже подібна практика призводить до щорічних податкових втрат в країнах з високим рівнем оподаткування у розмірі від 100 до 240 млрд дол. США. Наразі до мінімального стандарту BEPS долучилися вже 113 из 193 держав-членів ООН.

Один з кроків плану BEPS (включений до напряму 14-ть) безпосередньо спрямований на розвиток механізмів вирішення податкових спорів за допомогою процедури взаємного узгодження, зважаючи на її унікальний характер. На думку розробників, це має спростити для платників податків перехід до нових реалій міжнародного оподаткування, пов’язаних з більш жорстким контролем з боку держав (посилення правил трансфертного ціноутворення, обмін індивідуальними податковими консультаціями тощо).

Процедура взаємного узгодження привертає до себе увагу і в контексті розвитку процесів європейської інтеграції. Так, 10 жовтня 2017 р. Рада ЄС схвалила Директиву ЄС щодо механізмів вирішення спорів з подвійного оподаткування в ЄС, стаття 4 якої якраз уточнює особливості процедури взаємного узгодження, покликаної полегшити тягар подвійного оподаткування, яке виникає внаслідок одночасного застосування правил оподаткування різних держав-членів ЄС.

Зростання значущості та ваги процедури взаємного узгодження як механізму запобігання податкових спорів підтверджується також і статистичними даними. З показників, наведених в наступній ілюстрації, бачимо, що посилення невизначеності у контексті оподаткування доходів від транскордонної діяльності та обмеженість можливостей усунення такої невизначеності зумовлює поступове зростання кількості випадків ініціювання процедури взаємного узгодження в провідних державах світу (див. слайд "тренди").

Тож розвиток практики використання процедури взаємного узгодження в Україні має стати одним з дієвих інструментів забезпечення належного балансу приватного і публічного інтересу в діяльності ДФС України. В Україні процедура взагалі не формалізована та потребує імплементації до податкового кодексу з урахуванням існуючих механізмів захисту прав платників податків та практики розвинених країн світу. Наразі напрацьовуємо свій варіант змін та доповнень до податкового кодексу та найближчим часом зможемо винести його на обговорення.