Приватизація державних підприємств - хто стане новим олігархом?

25 февраля 2018, 23:24
0
45

Приватизація державних підприємств - хто стане новим олігархом?

Якщо розібратися, то людська історія це постійний перегляд результатів приватизації.

ПриХватизація чи приватизація? Які матиме наслідки прийнятий Закон України “Про приватизацію державних підприємств”? Чи можна було приватизовувати державні підприємства під час такої нестабільної ситуації на сході? Які олігархи стануть новими власниками державного сектору економіки?

Він експортував аміак і карбонат до 30 країн світу та приносив мільйонні прибутки державі. Одеський припортовий завод (ОПЗ), що є найбільшим хімічним підприємством країни у 2009 році став збитковим. Тоді ОПЗ вперше виставили на торги. Його ледь не придбала фірма, пов’язана з Ігорем Коломойським. Це був останній раз, коли за підприємство змагались інвестори.

У 2017 ОПЗ вкотре виставили на продаж, проте на торги ніхто не прийшов. Експерти запевняють усе через газовий борг у 250 млн. доларів, які завод не сплатив компанії Фірташа. Тепер ця сума падає на плечі тому, хто придбає завод. Борг Фірташа так чи інакше треба сплачувати. Ви нікуди не дінетесь - борг визнаний. Він є. То краще якимось чином зробити так, щоб цього боргу не було.

Прем’єр-міністр натомість запевняє, що причина не в боргах, а в бездіяльності Фонду держмайна. Останній конкурс приватизації на ОПЗ показав, що інституція просто неспроможна провести ефективно в країні приватизацію. Він би позвільнів сьогодні всіх. У 2014 році від приватизації підприємства держава розраховувала отримати 17 мільярдів прибутку, проте план реалізувався лише на 20 %. В Україні досі не приватизовано 3500 підприємств. З них 1700 взагалі не працюють. Вони генерують збитки державі і прибутки тим, хто навколо цих підприємств годується десятиріччями.

Закрити державну годівницю має новий закон про приватизацію. Його Верховна Рада ухвалила 18 січня. За проголосували 266 народних депутатів. В редакції, яка була запропонована комітетом до розгляду українським парламентом, він отримав підтримку Міжнародного валютного фонду, ЄБРР - всіх міжнародних наших партнерів, які інвестують і допомагають Україні і це дуже гарний сигнал для всіх інвесторів, які повинні прийти.

За новим законом держпідприємства розділили на 2 групи: великі та малі. До продажу підприємств з активами в понад 250 мільйонів гривень долучатимуть аудиторські компанії. Вони контролюватимуть увесь процес приватизації. А малі продаватимуть через систему ПРОЗОРРО. Крім того, запроваджується мораторій на продаж держпідприємств країні агресору, а всі потенційні покупці проходитимуть спеціальну перевірку. Передбачається, що буде декілька рівнів перевірки. Звичайно, що всі підприємства розкриватимуть своїх бенефіціарів. Також скорочуються терміни підготовки підприємства до продажу. Для великих об’єктів з 24 місяців до 12, для малих з 12 до 5. На думку експертів саме цей пункт допоможе продати ОПЗ вже цього року.

Приватизація в Україні - перспективи 2018 року.

Що таке  приватизація?

Приватизація, по великому рахунку, це передача власності з державних рук в приватні. І як в світовій практиці, доведеній вже не в одній країні, практично у всіх, що в приватних руках підприємство управляється краще, створюються робочі місця, модернізується і так далі. Тому, в нас в країні 3444 підприємства не приватизовані. Ні в одній іншій цивілізованій країні світу їх стільки немає, напевне. І, дійсно, цей процес затягнувся. І потрібно якомога скоріше це знову починати.

За приватизацію чи проти? Чи є якісь ризики, застереження?

Приватизацію однозначно потрібно робити, але це не зовсім простий процес. Вимагає професіоналізму, знань та інституціональності. Міністр фінансів Айварас Абромавічюс виступав завжди за приватизацію і знав, яким чином управляються історично в нашій країні ці підприємтсва. За останніми опитуваннями, які зробили працівники, що залишились працювати в міністерстві фінансів після його відставки, 86 % населення вважають, що державні підприємства це підприємства, з яких крадуть політики, щоб потім реінвестувати ці гроші в політику. Тому, в свідомості людей немає ніяких сумнівів, що це шалена лазівка для корупціонерів, тому її можна і потрібно  якомога скоріше закінчувати.

Що змінилося і що дає новий закон про приватизацію?

Новий закон про приватизацію забезпечує справедливе ціноутворення. Чітко встановлює процедуру продажу на аукціонах, регулює продаж державного і комунального майна. Обмежує продаж підприємств країні агресору і дозволяє вирішувати суперечки у міжнародному комерційному суді.

Яка думка, ідеї і бачення з приводу нововведень цим законом?

По-перше, реально дуже багато речей поліпшує цей закон. Він прискорює терміни. По-друге, для великих підприємств в часи приватизації новому інвестору дають можливість потім оскаржувати певні рішення української сторони в міжнародних судах. Тому, що їм не є прийнятним копатися в українських корупційних судах. Є чіткий процес продажу малих підприємств. Це через ПРОЗОРРО.продажі. Також багато інших речей процедурних там було. 6 законів і 6 різних груп активів - зараз 2 - великі і малі. Декілька законів про приватизації державної власності. Зараз один єдиний. Тому, 100% це полегшить задачу. Але, у нас вже не один раз пишуться унікальніші, самі кращі закони в світі, але імплементація шкутильгає. Тому, поки не побачимо прозорої професіональної успішної приватизаці,ї до тих пір не потрібно затримувати дихання і не радіти тому, що поки все таки законів прийняли багато дуже гарних.

Приватизація це передача від одного органу до іншого. Погодження з Мінеко, Мінфіном і Фондом держмайна. Купа підзаконних нормативних актів у вигляді інструкцій, в яких написано як оцінюємо, де реалізуємо цю процедуру. Це бюрократична тяганина. Сьогодні Фонд держмайна залишається потенційно “сірим кардиналом” на ринку приватизації?

Їх так серйозно називати не доцільно тому, що структура повністю не реформована. Там більше 2 тисяч людей. Для успішної приватизації треба просто закрити цю інституцію. І на її місці треба відкрити сучасне агенство з продажу державних активів з маленькою кількістю професійних людей. В нинішньому складі, так як виглядає Фонд держмайна, був і буде однією з головних перешкод успішної приватизації.

Думка громадян.

Переваги приватизації очима громадян (Джерело - Центр економічної стратегії - вересень 2017 р.):

Політики розкрадають гроші державних підприємств - 84,1%

Приватні підприємства набагато більше інвестують у нові технології - 74%

На приватних підприємствах вища зарплатня - 67,9%

Приватний власник ефективніший, ніж державний - 67,7%

Державні підприємства - джерело корупції - 65,5%

Державні підприємства є збитковими - 64,3%

Приватизація - джерело коштів для наповнення бюджету - 56,1%

Розбір ситуації щодо приватизації, наприклад, київського іподрому, який знаходиться в комунальній власності. Що потрібно для цього зробити процедурно? Покроково.

Є першочергова процедура у власника цієї власності зараз. Це передається по процедурі Фонду держмайна. Потім готується пакет документів. Оголошується конкурс.  І вже з надією, що естонці, латвійці, поляки і всі інші дізнаються про цей конкурс. Приїжджають, відкривають так звана Data Rooms, де дається доступ до документації без можливості виносу її собі і, оцінивши фінансовий стан, даються на аукціоні індикативні заявки і сама висока ціна, як правило, виграє. Раніше першочергову ціну встановлював Фонд держмайна по радянським критеріям. Зараз для малих підприємств стартова ціна це балансова вартість підприємства. А по більш великим підприємствам, там ще присутній іноземний радник - це одна із 4 великих аудиторських компаній чи якийсь інвестиційний банк на кшталт JPMorgan Chase чи UBS Group AG і вони вже дають оцінку тому, що вони знають скільки такі самі аналогічні іподроми коштують в інших країнах. Потім при відсутності заявок в одному з цих варіантів застосовується голандський аукціон, тобто ціна знижується до тих пір, поки знайдеться покупець. Ось таким способом, як вже було сказано, застосовується міжнародне право - можливість оскаржити ці моменти в процесі приватизації, скажімо при застосуванні англійського права, а не в корупційних українських судах.

Чи є на практиці підтвердження того факту, що українські суди корупційні?

Нажаль, доводиться зіштовхуватись з таким явищем в Україні Айварасу Абромавічюсу і як міністру фінансів і як інвестору, і після того. Вчора була щорічна зустріч Американської торгової палати, де  96 осіб бізнесменів сказали, що самою великою є проблемою для розвитку бізнесу це корупція. 91% зіштовхувався з корупцією. І з тих, які вказують на корупцію, більше половини сказали, що головна проблема №1 це суди.

Думка громадян.

Чи варто приватизовувати державні підприємства?

Думка 1:

Я вважаю, що варто, оскільки під державою вони не є ефективні. Тобто, управління здійснюється неефективно і кошти також не поступають ті, які могли би поступати.

Думка 2:

Ні. А що ми будемо робити? Де робота буде - у Франції? Вся електроенергія і все інше не приватне, а державне. І все, що комунальне, повинно бути також державним.

Думка 3:

Державне управління не заточене під те, щоб отримувати прибуток і платити податки і все інше. Тому, звісно, що державні підприємства повинні бути передані в краще управління, ніж сьогоднішня українська країна.

Думка 4:

Ні. Чому? Тому, що їх куплять за копійки і ті ж самі люди, у яких всі Україна.

Це приклад, коли люди похилого віку проти того, щоб приватизовувати. Ризики від такої шаленої приватизації в нашій феодальній країні? Країна, ж фактично, феодальна. Знову новий клан придбає і будуть використовувати не за цільовим призначенням.

Дивіться, одне із найважливих пунктів в новому законі про приватизацію те, що в ньому не дозволяється участь в приватизації юридичним особам з країни-агресора. Коли Айварас Абромавічюс був мінстром, то він багато разів висловлювався і пропонував публічно політикам щоб включити ключові активи, які будуть приватизовуватись, в перелік, які не дозволити приватизовувати не лише російським, а й українському великому бізнесу. Вони вже купили те, що хотіли, за копійки на початку 90-х. Яка була логіка його? Він попросив назвати хоч одну фінансово-промислову впливову групу України, яка придбала би ОПЗ чи придбала би Електротяжмаш і народ України і західні партнери подивились би на ці прізвища і сказали, що цей зробить гарну роботу, молодці, що продали йому. Абромавічюс, нажаль, ні одного такого прізвища не знає і це дуже прикро. Тому, він за стратегів із за кордону для ключових підприємств і, звичайно, малому і середньому українському бізнесу відкрити можливості через ПРОЗОРРО.продажі придбати маленькі і середні підприємства.

Приватизація зрушить з мертвої точки інвестиції в Україну і віру інвесторів в Україну?

Розумієте, ті підприємства, які будуть продаватись, вони не являються самими привабливими в усій нашій країні. Набагато сильний економічний поштовх для розвитку країни, це буде реформа землі. Тому, що у нас є 42 млн. гектарів, навіть якщо оцінити першопочаткову ціну по 1,5 тисячі. Це вже приблизно 66 млрд доларів високоякісного завдатку для банківської системи. Вона буде кредитувати весь бізнес. Прийдуть люди, які будуть інвестувати в переробку, складські приміщення, в транспортну інфраструктуру. В оновлення зрошувальної інфраструктури на півдні. Але, поки ми не є власниками землі тої, в яку ми повинні вкладати, нажаль, ці інвестиції не прийдуть. Але, будуть приходити інші інвестиції. В тому числі, і за рахунок договору про вільну торгівлю в ЄС. Створюються виробничі потужності в Україні німецькими, японськими виробниками з метою реекспорту цієї всієї продукції уже без тарифів назад в ЄС. Приватизація не панацея. Приватизація більше буде сприяти боротьбі з корупцією.

Що планують продати у 2018 році:

ПАТ “Одеський припортовий завод”;

ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”;

ПАТ “Центренерго”;

Акціонерна компація “Харківобленерго”.

Чи вірять сьогодні інвестори в Україну? В ринок на Україні, чи захищені?

Взагалі, інвесторам подобається Україна по великому рахунку, інвесторам, які інвестували в останні 2 роки в облігації подобається Україна. Вони визначили собі, що Україна платоспроможна і т.д. Купили облігації 40 центів на долар. Вони виросли до паритету. Заробили там в 2-2,5, а подекуди і в 3 рази. Корпоративні облігації, державні облігації. Українські акції виросли за останній рік дуже сильно, напевне, №1 в світі. Але, нажаль, у нас небагато публічних акцій в люндонській, варшавській, українській біржах. Мова йде про можливо 10 компаній. В основному аграрні компанії. Прямих інвестицій, нажаль, не вистачає і вони повинні рости, але для цього потрібно зробити ті ж самі реформи, про які ми постійно говоримо. Що стосується державних підприємств, позитивно б здивувало, якби ці підприємства, про які йшла мова вище, продались за високою ціною західним інвесторам. Нажаль, на даному етапі у політичної еліти, недостатньо політичної волі продавати підприємства. Тому, що вони думають, що вони досягли політичного олімпу якраз покерувати державними підприємствами. А не віддати їх в управління якимось менеджерам, іноземним членам наглядової ради, які є професіоналами в цій сфері. А у нас політики, нажаль, нездатні управляти міністерствами, нездатні керувати і більш дрібними структурами, але, чомусь, вигадали, що хочуть керувати Укрзалізницею, Нафтогазом і іншими підприємствами. Це неправильний шлях. Тому, потрібно держпіжприємства в ході реформи управління державною власністю ізолювати від політичного впливу, що і було розпочато, коли Айварас Абромавічюс був міністром. Створювали незалежні наглядові ради, корпоратизували ці підприємтсва. І таким способом наближались рівнем управління більше до інших країн центральної Європи.

Як суди вплинуть на приватизацію?

Самим безпосереднім чином тому, що у нас в менталітеті… Айварас за 20 років, що займається інвестиціями, жодного разу не був в суді. Але, після того, як був міністром - під час цього, після цього розпочав ходити по судам. І з ким не зустрічаєшся з нинішнього уряду, весь час СБУ, прокуратура і т.д. Так справи, звісно, не робляться. Таким чином інвесторів не залучимо. І звісно ж, це потенційно стратегічні інвестори знають, слава Богу у багатьох з них є досвід роботи в таких країнах як Нігерія, Бангладеш та інші країни з високим ступенем ризику. Але, все рівно, це не додає привабливості активів нашої країни.

Думка громадян.

Чи варто запускати приватизацію в той час, коли гривня не стабільна?

Думка 1:

Взагалі приватизацію не можна допускати крупних державних об’єктів. Не на часі. Не з цією владою і не з цими людьми у владі.  

Думка 2:

І так все приватизували. Що ще приватизовувати?

Думка 3:

Наш уряд каже, що це є тягар, що вони тільки витягують гроші. Напевне, що варто.

Думка 4:

Звичайно, що ні. Яку приватизацію? Чого приватизацію?  Вже все розікрали, вже нічого немає. Яка приватизація? Хай уже нас приватизують та держать.

А я казав, що ми феодальна держава. Бачте як люди думають, що вже і їх скоро приватизують.

Це не є неочікуваним. З ними повністю можна погодитись. У нас є мінігархи, які хочуть бути олігархами. Це ноу-хау від Айвараса - мінігархи. Тому, обов’язково неможна допустити, щоб своїм подешевше і т.д. Оскільки буде дискредитована не тільки ця окремо взята реформа, а весь процес. У нас дуже велика кількість людей, які присмоктались до політики з дуже неоднозначною репутацією. І не дай бог, щоб хтось з них.

А можна назвати прізвища?

Вони всі відомі. Але, успішна приватизація буде тоді, коли в Електротяжмаш зайдуть відомі світові фірми, як Дженерал Електрик. До таких інвесторів треба поїхати: раз в рік, два рази в рік, три, чотири рази в рік. Коли вони побачуть, що спілкуються з тими самими обличчями, що вони не брешуть, що вони насправді виконують те, що вони розповідали. Їх за ручку привести в Україну і попросити, щоб вони купили ці підприємства щоб інвестували в самі останні і самі сучасні технології, і щоб вони розширювали цей бізнес. Тому, що в більшості випадків, вартість державних підприємств тільки зменшується. В свій час років 10 тому Центренерго можливо коштував мільярд доларів. Потім, 600, потім 400, потім 200, а нещодавно коштував десь 100 млн. - торгуються на біржі. Тобто, державні підприємства з часом, нажаль, при такому управлінні будуть тільки втрачати в ціні.

5 доказів - 5 перших кроків Айвараса Абромавічюса, які б він вчинив на посаді Прем’єр-міністра України:

1. Скоротити дуже сильно бюрократичний апарат. Не тільки секретаріат Кабміну, який вже розміром з Міністерство економіки, а й примусив би всіх інших скоротити на 50 %;

2. Підвищити суттєво оклад державним службовцям, оскільки низький оклад є таким, що викликає корупцію.

3. Взятись за приватизацію державних підприємств. А на тих, що приватизовувати не можна, жорстко б поставив контроль (наглядові ради і т.д.). Це такі підприємства як Укрзалізниця, Укроборонпром і т.д;

4. Провести дуже суттєві зміни в таких інституціях як ДФС, Фонд держмайна - розігнати половину людей в ДФС і митниці і закрив би ДФС.

5. Змінити функціонування Кабінету Міністрів вцілому. Тому, що він функціонує, як сказав покійний наш економіст із Всесвітнього економічного форуму Данилишин, як при радянському союзі. Тому, треба ввести найновіші технології без паперу, при яких зовсім по іншому формується порядок денний, як зустрічаються, як довго зустрічаються - впровадив би так звану Лін-менеджмент технологію. Де більш пласка вертикаль влади з Кабміну, де спілкуєшся з міністрами на рівних - без криків, без доручень тому, що в даний момент це функціонує просто неефективно.

Приватизація по-українськи, ось що буде хітом 2018 року.

Для того, щоб заробити на життя, треба багато працювати. А для того, щоб розбагатіти, треба щось приватизувати.

По матеріалам програми ДокаZ з Олексієм Шевчуком: А.Абромавичюс, екс-міністр економічного розвитку та торгівлі України на каналі ZІК (ефір від 25.02.2018 р.)Источник: 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.