21 рік Михайла Черновола: з якого боку "гниє" ЦНТУ?
Майже 2 з половиною мільйони збережень у гривневому еквіваленті, майже 700 тисяч доходу та «свіжий» японський джип, задекларовані ректором та його дружиною-пенсіонеркою в 2016 році – з одного боку. З іншого – постійні корупційні скандали, звинувачення від роботодавців у відсутності підготовки придатних кадрів в очолюваному ним виші, та від працівників самого закладу – у кадрових зловживаннях та профанації навчального процесу. Тож з якого боку «гниє» Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ) – питання нериторичне.
З цього року ректори державних українських ВНЗ зобов’язані заповнювати е-декларації, і вже навесні їх перша «партія» з’явилася у відкритому доступі. Писали про мільйони, показані очільниками двох львівських вишів, борги та іномарки харківських та деяких інших бонз від освіти. Поза зоною уваги журналістів, втім, залишився Михайло Черновол, беззмінний керівник ЦНТУ (раніше – КНТУ, ще раніше - КІСМ) з 1996 року.
Це дивно, адже матеріальному стану людини, яка з радянських часів працює «на бюджеті», в освіті, яка в нас хронічно бідує, можуть позаздрити чимало українських підприємців. Тим більше дивно – бо заклад, який він очолює, в останні роки набув відверто скандальної слави.
Скандальна слава
Заклад цей, найбільш відомий, як Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, у різній якості існує з тридцятих років минулого сторіччя, свого часу був створений як «кузня кадрів» для аграрної та машинобудівної галузей соціалістичної економіки області. Випускав агрономів, механізаторів, інженерів-конструкторів, технологів виробництва… Свого часу саме цей виш закінчила, напевно, переважна більшість успішних людей регіону – сьогоднішніх представників місцевої влади, потужних бізнесменів, різногалузевих топ-менеджерів.
Сьогодні, втім, все більше з’являється ознак того, що «золотий вік» університету добіг кінця. Є маса свідчень того, що вже у 2000-х на побутовому рівні закріплюється думка про те, що у КІСМі все купується та продається. Достатньо почитати відгуки самих студентів та випускників вишу у мережі та місцеву пресу, або поговорити з людьми у регіоні.
Далі напруга зростала. Після 2011-го почастішали озвучені на загал критичні коментарі роботодавців, незадоволених якістю підготовки фахових випускників, два гучних скандали з викладачами-хабарниками в один рік, розповсюдження по місту «чорнушних» листівок під час кампанії по виборам ректора, у яких вперше за 17 років взяв участь більш ніж один кандидат. Тоді ж, у 2013-му, з’являється інформація про стрімку втрату вишем кількості студентів – за шість років вона скоротилася на 2 тисячі.
У нещодавньому коментарі місцевому тижневику «Україна-Центр» промисловець Павло Штутман, заявив про сигнали щодо відсутності навчального процесу у ЦНТУ.
- Наші кадрові служби провели підрахунок студентів, які заходять в університет вранці, коли починаються заняття - з 7:30 до 8:15. Так ось, 28 березня зайшло 270 осіб, 29 березня - 217, 30 березня - 271, ще раз повторю, з 2778, які навчаються за денною формою - 10 відсотків, - зокрема зазначив він.
Маючи на початок поточного року дефіцит у 166 інженерних працівників, групи компаній «Ельворті» та «Гідросила», наглядові ради яких очолює Штутман, за три останніх роки змогли залучити лише 4 випускників профільного вишу, який від початку «заточувався», у тому числі під забезпечення кадрами місцевого машинобудування.
Генеральний директор іншого машинобудівного підприємства з Кропивницького (бувший Кіровоград), Людмила Шубіна, нещодавно заявила у інтерв’ю, що «Друкмаш-Центр», який виготовляє високотехнологічне обладнання для інвалідів, доведеться просто закрити, коли підуть «старики»:
- У мене робітники працюють - і не один, які закінчили наш ЦНТУ і навіть не намагалися влаштуватися інженерами. Наладчики і фахівці-механіки в цеху токарних автоматів - там працює дві людини на величезний цех. Ми не можемо молодих знайти, у них не вистачає інтелекту. Поки ми - ті, кому за 60, ще тримаємося на плаву. Що буде потім - я не знаю…
Тим часом, доцент кафедри програмного забезпечення ЦНТУ кандидат технічних наук Володимир Смірнов видає цілу серію дописів на блогах «Кореспондента» та інших майданчиках, демонструючи фото пустих аудиторій під час занять, і звинувачуючи керівництво кафедри та вишу у численних зловживаннях. А вже колишній доцент університету Олександр Висоцький виступає на прес-конференції у Дніпрі, говорячи про «мертвих душ» у ЦНТУ і документи з цього приводу, що були передані до антикорупційного бюро при ОДА.
Перша особа
Подібних згадувань в інформаційному просторі ще безліч, а отже як мінімум занепокоєння подальшою долею колись дуже пристойного регіонального ВНЗ, вочевидь, у першу чергу мав би виявляти його керівник, який знаходиться на своїй посаді двадцять перший рік поспіль. Тим більше, що саме за період його ректорства з’явилися та ставали все більш явними ознаки занепаду ЦНТУ.
Михайло Черновол, тим часом, у нечастих інтерв’ю пропонує, наприклад, розібратися з тим, чому ми так погано живемо, відвідуючи країни де люди живуть добре. Зазначає, що сам побував «майже у 50-ти». У 2013-му журнал «Forbes Україна», цитуючи самого ректора, написав, що той відпочиває з родиною на півдні Франції, та заїздить до Монте-Карло.
Чутки про декілька разові закордонні поїздки Черновола на відпочинок ходять давно. Його свіжа е-декларація цілком підтверджує, що вони можуть мати під собою цілком надійне підґрунтя. Ректор проблемного вишу – людина дуже заможна. Тільки за минулий рік він особисто задекларував дохід більше 530 тис. грн. Керівник отримував добру зарплату – більше 22 тис. гривень, і непогану пенсію – майже 10 тисяч на місяць. Окрім цього, довічні плати, пансіони, доходи за сумісництвом і гонорари – ще 50 тисяч за рік.
Дружина ректора у 2016 році отримувала значно скромнішу пенсію у 1200 грн. А ще – дохід від оренди майна. Саме на Світлану Черновол зареєстровані права власності на 2 квартири, одна з яких площею у 242 квадратних метри, 4 нежитлових приміщення різної площі і джип Toyota RAV4 2013 року «народження». Нарешті, подружжя отримує проценти з 10 вкладів у 6 банківських установах. Тільки у минулому році їхній сукупний дохід за цією статтею склав більше 170 тисяч гривень.
Сума збережень найбільше вражає у декларації – Черноволи скопили на старість майже мільйон гривень, 17,5 тис. доларів, майже 2 тисячі євро на 15 банківських рахунках та 30 тисяч доларів готівкою. За сьогоднішніми курсами це 2,3 мільйони українських грошей. Навіть якщо прийняти за основу версію, що задекларовано усе до останньої нитки, незрозуміло, яким чином можна досягти настільки видатного результату, десятки років живучі «на одну зарплату» з хронічно недофінансованого бюджету української освіти. Особливо зважаючи на те, що настільки високими зарплати у державних посадовців і менеджерів освіти з’явилися не далі як рік-два тому.
Щоправда, наразі ректор ЦНТУ має-таки відношення і до бізнесу. З 2004 року вони з жінкою є акціонерами ВАТ «Кіровоградський кар’єр», маючи у власності 3,2 тисячі акцій на двох. Чи були вони придбані власним коштом, чи отримані у якості подарунку, вдячності або гонорару – з декларації незрозуміло.
Можливі пояснення мільйонних статків керівника провінційного ВНЗ, що переживає не кращі часи, знову відсилають до неоднозначної репутації закладу, де, як стверджують непоодинокі джерела, можна купити все – від заліків та екзаменів, дипломів та «безкоштовних» місць на бюджетній формі навчання до наукових дисертацій та ступенів.
Проблема корупції у вищій освіті України, та й взагалі у бюджетній сфері, добре відома – обізнана людина навряд чи зможе допустити, що можна двадцять років головувати чималим закладом, не доводячи «план до двору». Головне тут – вміння домовитись з сірими кардиналами міністерств, які займають кабінети у департаментах десятки років, при будь-якій владі. Ті ж обізнані люди навіть називають конкретні такси, наприклад, за зарахування на державну форму навчання – 50% комерційної вартості, половина зібраного – у Київ. Саме тим, що серед номінальних студентів може бути забагато «мертвих душ», яким просто купили місце «для корочки», окремі оглядачі пояснюють вже згадувані показники реальної відвідуваності у ЦНТУ. І незадовільну якість підготовки фахівців, на яку нарікає місцевий виробничій бізнес. Тим часом, на рахунки закладу надходять бюджетні гроші на здійснення навчання за держзамовленням, а на картки, оформлені на людей, яких подекуди у його стінах і не побачиш – стипендія.
Останній герой?
Тим часом, люди, вхожі до теперішнього Міносвіти, стверджують: про системні проблеми кіровоградського вишу там знають. З посиланням на посадовців рівня замміністра окремі джерела стверджують, що випускники ЦНТУ можуть відігравати не останню роль у невизнанні українських дипломів за кордоном. А також – що на перепоні ліквідації закладу стоїть тільки невирішеність подальшої долі наявних студентів. З огляду на тотальну оптимізацію бюджетного сектору, яка триває у країні, перспектива цілком реальна. Та й про можливе об’єднання, двох найпотужніших державних університетів – педагогічного та технічного, що означає фактичну ліквідацію, в академічних колах колишнього Кіровограда говорять декілька останніх років.
Тож 67-річний працюючий пенсіонер Михайло Черновол має всі шанси увійти в історію, ставши останнім ректором формально майже сторічного університету. Та якщо сам керівник, судячи з декларації, має всі шанси спокійно відправитись після цього на заслужений відпочинок десь поблизу Монте-Карло, то подальший шлях колись базового для економіки цілого регіону вишу, схоже, лежить прямцем у небуття...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.