Війна між нафтогазовими корпораціями України та Росії триває

НАК «Нафтогаз України» та шість його дочірніх компаній подали до Міжнародного арбітражного суду Стокгольму позов до Російської Федерації щодо незаконного захоплення останньою активів групи під час оку

 Збитки, які отримала компанія в результаті вище зазначених дій, попередньо оцінюються в 2,6 млрд доларів США. Варто зауважити, що даний позов є логічним продовженням цілої низки судових спорів між «Нафтогазом» та «Газпромом», які розпочалися ще з червня 2014 року.

            Не дивлячись на те, що в цій справі фігурує значно менша сума, ніж ті, які фіксуються у взаємних претензіях української та російської корпорацій (27 і 32 млрд доларів США відповідно), її роль абсолютно не зменшується. У даному випадку слід враховувати не лише практичну економічну складову, а й символічну політичну, оскільки мова йде не тільки про матеріальні відшкодування та/або повернення контролю над цілою низкою бурових установок. Позитивне рішення Стокгольмського арбітражу на користь НАК «Нафтогаз України» підкреслить незаконний характер включення Кримського півострову до складу Російської Федерації. Також варто брати до уваги й факт того, що в черговий раз буде продемонстровано нехтування Кремлем міжнародно-правовими актами. У цьому випадку йде мова про Угоду між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 року.

            Зрозуміло, що на даний момент важко прогнозувати конкретний результат, оскільки судовий процес тільки розпочинається і потрібно спостерігати за характером його розгортання. Але факт залишається фактом – Російська Федерація незаконним чином здійснила окупацію Криму та захоплення цілої низки об’єктів державної та приватної власності. Аргумент щодо проведення так званого «референдуму», який начебто виразив «волю народу» та його «бажання» увійти до складу Росії є абсолютно нікчемним, оскільки українським законодавством (так само як і російським) не передбачається право адміністративно-територіальних або політико-адміністративних одиниць на сецесію. Втім слід пам’ятати, що за позитивного для «Нафтогазу» вердикту Стокгольмського арбітражу, який є обов’язковим для виконання, варто очікувати, що Росія просто відмовиться його визнавати, оскільки в даному випадку українська сторона не володіє інструментами економічного тиску на неї (на відміну від ситуації з позовом щодо обмеження транзиту вітчизняних товарів). Але сам факт перемоги в суді матиме важливе символічне значення, яке дозволить в подальшому отримати політичні дивіденди.