СТАБІЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Зміни та доповнення до Податкового кодексу України

      24.12.2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016р.», який набув чинності з 01.01.2016 р. (надалі – Закон від 24.12.2015р.).

     В першу чергу доцільно з’ясувати, на скільки глобальні зміни були внесені законодавцем і яким чином вони можуть вплинути на господарську діяльність. Законом від 24.12.2015р. було змінено або доповнено  більш 70 норм права у  Податковому кодексу України, зміни торкнулися практично усіх розділів ПК України.   Здебільшого мого йде про зміну правового сенсу норм права. Кількість статей ПК України, що перетерпіли зміни та доповнення, а також перелік Законів України, які було приведено у відповідність з новими положеннями  ПК України, дає, принаймні, невелике уявлення про масштаб проведеної роботи.  Законодавець надав суб'єктам господарювання 7 днів, щоб вивчити ці численні зміни у ПК України і почати їх застосовувати у господарській діяльності. І це, не дивлячись на те, що пп. 4.1.9 ст. 4 ПК України закріплює принцип стабільності, який передбачає, що зміни «до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки». Необхідність забезпечення стабільності податкового законодавства пропагується на різних рівнях влади, але на практиці не виконується.

     Справедливості заради доцільно відзначити, що такий підхід законодавця до внесення змін у ПК України не є новелою. Аналогічна ситуація мала місце в 2011р.  (Закон України від 4.11.2011 р. № 4014-VI), в 2012р. (Закон України від 6.12.2012р. № 5519-VI), в 2014р. (Закони України від 28.12.2014р. № 71-VIII,  № 72-VIII). І, що цікаво, з кожним роком законодавець зменшує час на вивчення новел ПК України, якщо в 2011 році зміни до податкового законодавства були прийняті в листопаді, то в 2014-2015 роках це вже було на останньому тижні грудня. У цій ситуації виникає закономірне питання як законодавець може вимагати від суб’єктів господарювання неухильне дотримання норм права, якщо сам їх постійно порушує, але при цьому не несе жодної відповідальності. Напевно пора вже не просто задекларувати стабільність податкового законодавства, а встановити персональну  відповідальність для депутатів, які з року в рік, не замислюючись, порушують норми права. Якщо адміністративна відповідальність не дасть позитивного результату, то тоді повинна настати політична відповідальність.  Можливо  в цьому випадку депутати почнуть замислюватися над наслідками тих  рішень, які вони приймають, адже це торкнеться особисто депутата, а це куди відчутніше.