Поглинання, роздрібнення на шматки та продаж водних ресурсів за максимальною вартістю, яка не потрапляє до державного бюджету - це ті хижацькі закони великого бізнесу, що давно прижилися в Україні.

Чому в Україні штрафують за вудочку та виловлені декілька рибин, а тих, хто наживається на тоннах незаконно отриманої риби зовсім не чіпають?

Схема корумпованої діяльності наразі очевидна: саме влада та промисловики сьогодні і є найголовніші браконьєри. Вони перевищують дозволені квоти в десятки разів і не дають змоги проконтролювати реальні об’єми виловленої риби.

А все тому, що ми й досі ходимо по колу і зараз знову повернулися до відправної точки реформування рибної промисловості. Поглинання, роздрібнення на ласі шматки та продаж водних ресурсів за максимальною вартістю, яка не потрапляє до державного бюджету - це ті хижацькі закони великого бізнесу, що давно прижилися в Україні.

Насправді наша країна має значний потенціал в сфері забезпечення світу продуктами харчування і, особливо, продуктами аквакультури.

На сьогодні Україна імпортує близько 75% рибної продукції, і враховуючи незначне зростання в обсязі вилову та неефективне використання наявних ресурсів, ця цифра буде лише зростати.

До того ж, якщо враховувати прогресивну тенденцію споживання риби та рибних продуктів, попит на цю продукцію зберігатиметься на достатньо високому рівні.

Виробництво рибної продукції в Україні в результаті збільшить рівень продовольчої безпеки та відновить підприємництво аквакультури в країні. Маючи підтримку держави та реальну програму дій, ми зможемо вивести рибну галузь у лідери аграрного комплексу.

Для цього потрібна політична воля і укорінення в економічній політиці азів екологічної культури. Зараз не бачимо ні її провідників, ні державницького бачення.

Водночас, маємо чіткій план подолання «рибної кризи».

Будемо діяти і віримо в підтримку однодумців!