Нова доба в енергетиці та її головний аутсайдер

Днями голова Сбербанку Росії Герман Греф публічно назвав Росію країною-дауншифтером, яка програла, оскільки фундаментом її економіки є нафта і газ.

Разом з тим, за словами Грефа, ера нафти у світовій економічній історії вже минула, тому головні експортери сировини назавжди залишаться маргіналами у глобальній економіці.

Ця думка без перебільшення наділена пророцькою пронизливістю і глибоким розумінням того, що зараз відбувається на світовому ринку енергоносіїв. Стрімке падіння цін на нафту є наслідком багатьох технологічних (сланцева революція і технологія гідравлічного розриву пластів), економічних (сповільнення росту світової економіки і, як наслідок, зниження попиту на енергоресурси) та геополітичних (знаття санкцій з Ірану) причин. Однак всі вони можуть бути усунені за більший чи менший проміжок часу, але ціна нафтопродуктів все одно ніколи не повернеться до колишнього рівня. Як виразився сам Греф, кам’яний вік закінчився не тому, що закінчилося каміння.

Сьогодні людство перебуває на тій стадії розвитку, коли від самої нафти і її кількості залежить не так багато. Справа в тому, що в найбільш розвинених країнах світу, які споживають найбільше енергії, змінилася і продовжує динамічно змінюватися структура попиту на енергоносії. Американська і європейська енергетика все більше орієнтується на інновації та диверсифікацію з акцентом на альтернативних джерелах енергії та екологічності енергоносіїв. Тобто на Заході у споживачів сформувався запит на якісно новий тип енергії, який орієнтується не на ціну товару, а, насамперед, на його еко-властивості. Тому навіть дуже дешева нафта мало приваблює такого споживача. Нова енергія не шкодить довкіллю та здоров’ю людей, і за формою є повною протилежністю природним монополіям, які перетворюють нафтові компанії у централізовані мегарезервуари міжнародного капіталу. В США і ЄС нині активно розвиваються так звані microgrids, якими є власники акумуляторів, вітряків, сонячних батарей на даху тощо. Це кілька домогосподарств, поселення чи об’єднання поселень, які генерують енергію, забезпечуючи себе і продаючи її іншим. Така система ефективно регулюється відповідними нормами законодавства, що сприяють диверсифікації та високому рівню конкуренції на енергетичному ринку. До того ж, коли мова йде про нафту, варто згадати і шалені темпи розвитку високотехнологічної транспортної інфраструктури – електромобілів, гібридів – які для роботи не потребують нафтопродуктів. Немає жодних сумнівів, що ці тренди визначатимуть розвиток світової економіки в майбутньому, що нівелюватиме значення нафти, газу і вугілля шаленими темпами. А країни з величезними природними запасами вуглеводнів зможуть продавати свої багатства хіба що один одному. Звісно, якщо в найкоротші строки не проведуть радикальні структурні реформи в економіці, системі освіти і публічному менеджменті.