Основні положення висновку Венеціанської комісії

23-24 жовтня 2015 року на 104-ій пленарній сесій Венеціанська комісія затвердила висновок щодо проекту "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)" від 4 вересня 2015 року

Юристи юридичної групи LCF нагадують, що даний проект розроблений Конституційною комісією вже з урахуванням висновків, викладених Венеціанською комісією у висновку від 24.07.2015 року. 

Основні положення висновку Венеціанської комісії:

1)   Венеціанською комісією у попередньому висновку було рекомендовано, щоб створення та ліквідація судів належало  до повноважень Верховної Ради, а не Президента. Після доопрацювання Конституційна комісія схвалила проект, яким передбачено, що суди створюються та ліквідуються відповідно до закону, проект якого вноситься до Верховної Ради Президентом України за пропозицією Вищої ради юстиції. Венеціанська комісія для удосконалення практичної реалізації такого механізму пропонує, що проект вносився Президентом України не за пропозицією Вищої ради правосуддя, а після консультації з нею.

2)   Венеціанська комісія підтвердила свою наполегливу рекомендацію ліквідувати вищі спеціалізовані суди, з виділенням адміністративних судів в автономну систему.

3)   Венеціанська комісія  рекомендує закріпити в Конституції положення, що порушення суддею зобов'язання з декларування активів повинно бути підставою для звільнення.

4)   Венеціанська комісія схвально ставиться до уточнення, що автоматичне припинення повноважень судді в результаті набрання законної сили обвинувальним вироком відбувається лише, коли обвинувальний вирок стосується скоєння злочину, що виключає незначні кримінальні правопорушення.

5)   Венеціанська комісія вітає усунення Верховної Ради України з процесу призначення суддів та позбавлення Президента України повноважень звільняти суддів.

6)   Венеціанська комісія підкреслює, що всі рішення щодо кар'єри суддів (звільнення, переведення, просування) повинні належати  Вищій раді правосуддя.

7)   Венеціанська комісія вітає внесені поправки до проекту в частині врівноваження влади Президента України за рахунок участі Верховної Ради в процесі формування складу Вищої ради правосуддя. Однак, Комісія зазначає, що Вища рада правосуддя відповідає за кар’єру та звільнення як суддів, так і прокурорів, проте тільки 2 представники прокуратури (з 21) входять до її складу. В зв’язку з чим пропонується передбачити, що справи, пов'язані з кар’єрою та звільненням прокурорів мають розглядатися меншим складом, де частка членів з прокуратури буде вищою.

8)   Венеціанська комісія підтверджує свою рекомендацію закріпити, що два члени до Вищої ради юстиції мають бути обраними до Верховної Ради кваліфікованою більшістю. Одночасно варто передбачити механізми подолання безвихідних становищ, коли кваліфікована більшість не може бути отримана.

9)   Венеціанська комісія зазначає, що вимога політичної нейтральності  членів Вищої ради правосуддя повинна застосовуватися також до членів, що призначаються Президентом.

10)             Венеціанська комісія наголошує, що, оскільки члени Вищої ради правосуддя не можуть займати іншу оплачувану посаду і виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької або творчої діяльності, в якості компенсації необхідно забезпечити адекватний рівень винагороди для них.

11)             Венеціанська комісія вітає гарантування незалежності адвокатури та запровадження можливості представництва в судах виключно адвокатами. Однак, рекомендує запровадити винятки для деяких видів спорів, таких як трудові спори та спори незначної важливості.

12)             Венеціанська комісія зауважує, що 6 членів Конституційного Суду, які призначаються Верховною Радою, повинні обиратися кваліфікаційною більшістю. Адже Президент не є політично нейтральною фігурою, і, отже, може виникнути ситуація, в якій дванадцятій суддів обрані тією ж політичною більшістю, без врахування думки опозиції. При цьому Венеціанська комісія  усвідомлює труднощі отримання кваліфікованої більшості в поточному політичному контексті в Україні.

13)             Венеціанська комісія вітає повернення до мінімального віку суддів Конституційного Суду  у 40 років. Однак, підтверджує свої сумніви в доцільності вимоги 20-річного проживання в Україні, яка виключить можливість бути суддями Конституційного Суду вчених або суддів, які виконували академічну або професійну діяльність за кордоном.

14)             Венеціанська комісія вітає уточнення, що конституційна скарга може бути подана тільки після вичерпання внутрішніх засобів правового захисту.

15)             Венеціанська комісія рекомендує належним чином взяти до уваги досвід суддів, строк повноважень яких закінчиться після спливу п’ятирічного строку призначення, наприклад, шляхом звільнити їх після проходження конкурсу від обов'язку проходити додаткове навчання протягом наступних кількох років .

16)             Перехідне положення, відповідно до якого відповідність займаній посаді  судді, якого було призначено або обрано на посаду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом, створює конституційну основу оцінки суддів. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання явної невідповідності судді займаній посаді за критеріями професіоналізму, етичності або доброчесності є підставою для звільнення такого судді з посади. 

Венеціанська комісія та Дирекція висловлює думку, що прийняття екстраординарних заходів з очищення судової влади в Україні може бути необхідним та виправданим, щоб виправити корупцію та некомпетентність серед судових органів, яка є результатом політичного впливу на призначення суддів в попередній період.

Однак, Венеціанська комісія вважає, що звільнення всіх суддів не відповідає європейським стандартам та верховенству права. Крім того, заміна всіх суддів (більше 8000), неможлива без шкоди для подальшого відправлення правосуддя.

Венеціанська комісія вважає, що неясно, чи перехідне положення в Конституції України, забезпечує конституційне підкріплення лише процедури переатестації, закріпленої в Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд» чи також процедур, передбачених законами «Про відновлення довіри до судової влади» та «Про очищення влади». Венеціанська комісія вважає недопустимим існування декількох паралельних і перехресних процедур. Надзвичайні заходи повинні бути обмежені в часі і повинні проводитися швидко і ефективно.