Особливості захисту представництв нерезидентів

Особливості захисту представництв нерезидентів від незаконних податкових повідомлень

Однією із організаційних форм ведення нерезидентами бізнесу на території України є представництво.

Цей вибір є цілком зрозумілим, оскільки представництва, які не ведуть господарську діяльність, а здійснюють лише допоміжну та підготовчу діяльність користуються низкою переваг. Однією з них є те, що представництва нерезидентів не є платниками податку на прибуток.

Однак, за результатами податкових перевірок, інспектори Державної фіскальної служби України часто вбачають в діяльності представництв комерційну складову. Внаслідок чого, контролюючим органом приймаються податкові рішення-повідомлення про заниження податку на прибуток. Контролюючий орган зазначає, що діяльність представництва є господарською та здійснюється через постійне представництво, а отже вона має оподатковуватись на загальних підставах.

 Для успішного захисту та скасування зазначених податкових рішень-повідомлень представництву нерезидента необхідно довести, що:

1. Діяльність представництва має підготовчий та допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії;

2. Діяльність представництва не співпадає з жодним з основних видів діяльності материнської компанії. 

Стосовно цього питання склалася однозначна судова практика, яка підтримує вищезазначене.

Так, Вищий адміністративний суд України (надалі – ВАСУ) у рішенні від 13 жовтня 2014 року по справі № К/800/31826/13 за позовом представництва Британської компанії про скасування податкового повідомлення-рішення, підставою для винесення якого стало визнання податковими органами діяльності представництва як господарської. У даній справі суд підтримав сторону представництва та вказав, що діяльність представництва має підготовчий та допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії, у зв'язку з чим збільшення позивачу грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним. Оскільки, згідно з відповідями, наданими Королівською податковою та митною службою Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, основними видами діяльності материнської компанії , є проведення досліджень, впровадження, виробництво та продаж фармацевтичної продукції. Натомість, основними видами діяльності представництва були організаційна допомога при реєстрації лікарських препаратів, підтримка при проведенні маркетингу продукції фірми на внутрішньому ринку України і при організації рекламних кампаній на території України. Крім того, діяльність Представництва не включає у себе розповсюдження або продаж фармацевтичних продуктів Компанії та не передбачає отримання Представництвом будь-яких доходів від його діяльності в Україні.

До аналогічних висновків ВАСУ прийшов у визначенні від 11 листопада 2014 року по справі № К/800/48266/13. У цій справі представництво Німецької компанії укладало низку договорів з фізичними особами про виконання робіт (виготовлення рекламного ролику) та про конференсне обслуговування. У зв’язку з чим, податковий орган прийшов до висновку, що характер діяльності представництва в Україні є звичайною діяльністю іноземної компанії, яка здійснюється через постійне представництво, а також, що представництво повинно було сплачувати податок з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Суд у своєму визначенні зазначив, що така діяльність позивача має підготовчий та допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є безпідставним.

Також, суд зазначив, що представництво не повинно було сплачувати податок з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Однією з основних підстав для таких висновків суду стали положення Конвенції між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно щодо поняття «постійного представництва».

Враховуючи вищезазначене, слід відзначити, що ключову роль для вирішення наведеного типу спорів має наявність конвенції між урядом нерезидента та України про уникнення подвійного оподаткування та визначення в ній поняття «постійного представництва».