Вхідний квиток на банківський ринок знову подорожчає.

НБУ збільшив нормативний розмір капіталу банків - втриматись на фінансовому ринку коштуватиме дорожче. Скільки установ зможуть - і захочуть - пристати на всі вимоги регулятора, щоб продовжити роботу?

В серпні цього року Національний банк України зобов'язав банки збільшити розміри статутного капіталу – поетапно, з кожним роком нарощуючи по 50 мільйонів гривень. За задумкою регулятора, влітку 2024-го на фінансовому ринку України залишаться лише  установи з капіталом не меншим ніж півмільярда гривень. А що ж робити всім іншим, невеличким, банкам?

НБУ зробив підлеглим фінустановам таку пропозицію, від якої вони просто не в силі відмовитись – докапіталізувати їх за умови передачі державі 75% акцій. Плюс ще одна. Це навіть не контрольний пакет, а більш ніж дві третини пакету акцій. Себто якщо банки, які в нинішній пречудових реаліях, коли й виживати нелегко, не те щоб збільшувати статутний фонд, раптом «чомусь» не зможуть виконати передбачені 464-тою Постановою нормативи розміру капіталу, Нацбанк по доброті душевній піде їм назустріч і надасть кошти, яких не вистачає. В обмін на передачу двох третин акцій державі. За словами колишнього керівника НБУ Сергія Арбузова, наразі головний банк країни поставив власників банків перед вибором: або ліквідація, або передача контроля над фінустановою державі. За його переконаннями, банки не готові віддати свої активи державі, тому слід очікувати, що найближчим часом з 200 банків в Україні залишиться лише 20.

Зважаючи на те, що півсотні українських банків в тій чи іншій частині мають іноземний капітал, з них 19 –працюють виключно на коштах закордонних інвесторів, то ці установи можна одразу викреслювати із списку живих, працюючих і перспективних. Заодно – ще й із списку платників податків та роботодавців. Хто-хто, а іноземний інвестор ціну своїм грошам знає і дарувати українській державі результат своєї багаторічної роботи точно не захоче. Так що очікуємо на великий відтік інвестицій, згортання інвестпроектів – якщо раптом хтось за цей рік ще не встиг цього зробити чи плекав якісь сподівання на покращення клімату і кон’юктури ринку.  

За цей рік, що минає, жоден банк, до якого були введені тимчасові адміністрації, не зміг оговтатись і повернутись до нормальної роботи. Фінустанови і без того балансують на межі виживання – власне, як і весь бізнес в країні. Економіка ввійшла у фазу чергового спаду, скоротившись цього року за попередніми оцінками на десяту частину. Великі банки безповоротно втратили майно, філії та відділення одразу на території трьох областей – Крим, Донеччина, Луганщина. Скільки за цей час було пограбовано банкоматів, сховищ і кас, скільки здійснено нападів на інкасаторів – хто ж підрахує? Та й політика НБУ ніяк не сприяє веденню прибуткового бізнесу.

Наразі ситуація на фінансовому ринку України загострена. У зв’язку із масовістю банкрутств банків фонд гарантування вкладів вже не справляється із виплатою компенсацій вкладникам і двічі отримував на це позику в держави – звісно ж, свіжоемітованою спеціально заради такої справи гривнею. Ця згубна звичка – друкувати гроші за будь-якої нагоди і потреби, не заробляючи їх – лише знецінює національну валюту. Надлишкова грошова маса призводить до інфляції, всі ці усвідомлюють, проте розривати це замкнуте коло, схоже, ніхто не збирається. Вкладники, що за попередні роки вже звикли до додаткового заробітку за рахунок процентного доходу, залишають фінансові установи, як перелітні птахи восени: по-перше, ніколи не вгадаєш, чи не твій банк наступним попаде під гарячу руку НБУ, разом із твоїми заощадженнями, а по-друге, поки «гроші працюють», вони знецінюються в такій мірі, що їх реальна вартість навіть разом із отриманими відсотками менша, ніж до розміщення їх на депозит. Замість того, щоб підтримати банки в такому скрутному становищі, регулятор штучно створює умови, що підводять установи до ліквідації.

Хто зможе вижити – стане слухняним і повністю підконтрольним державі. Не лише фактично – раптом одного ранку щось зміниться і маріонетки перестануть слухатись ляльковода?  Офіційно  держава також володітиме 75% акцій тих банків, що залишаться на плаву. Чомусь одразу згадуються економічні чудасії з підручників з історії – про планову економіку, націоналізацію, відбір власності, якою ніхто толком управляти не вмів.

Отже, хоч вхідний квиток на банківський ринок і подорожчав, і далеко не всі фінустанови зможуть дозволити собі таку розкіш – збільшити статутний фонд до встановлених нормативів заради можливості надалі працювати і заробляти, банки наразі поставлені в такі умови, що не всі і захочуть такого заробітку. Обмежені в кожному кроці заборонами і постановами, в кризовій ситуації і під постійним тиском, маючи за мотивацію в разі виживання – подарувати банк державі, багато хто складе зброю залишить ринок. Разом з тим пересохнуть фінансові потоки платників податків, що підживлюють бюджет країни в такий нелегкий час, і на вулиці у пошуках роботи опиняться тисячі вчорашніх банківських співробітників.   

Ті, хто якимось дивом пережив шторми 2014-го року і морально готується до перспектив року наступного – прем’єр-міністр пообіцяв, що 2015-й буде складним, а пан Арсеній слів на вітер не кидає – самі потоплять власний корабель, аби не подарувати його просто так. Хоч озвучена Сергієм Арбузовим перспектива і виглядає наразі фантастичною – як можна от запросто так знищити 90%  власного ж фінансового ринку? На жаль, поки що вагомих аргументів, аби це заперечити, не знаходиться...