Чи обмежить НКРЕ продаж бойлерів та обігрівачів в Україні?

Чому вітчизняні чиновники бояться впровадження електромобілів в Україні та чи насправді вони турбуються за українські електромережі

На минулому тижні в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі пройшло перше засідання робочої групи з розробки Комплексної програми підтримки електротранспорту в Україні. Оскільки ми в цьому питанні не першопроходьці, то запросили експертів з інших країн, які мають як позитивний, так і негативний досвід впровадження таких інновацій. Серед таких експертів був присутній естонець Юрі Тамм – людина, яка популяризує електромобілі, проводячи щорічне ралі на електрокарах. Він розповів філософську історію про те, що коли тільки виношував ідею такого заходу, його розкритикували абсолютно всі і абсолютно всі сказали, що це неможливо. Коли він засмучений вийшов з колегою з зали, той сказав йому: «У тебе все вийде, тому що ти нічого не знаєш про ралі, нічого не знаєш про електромобілі і нічого не знаєш про енергетику». Іноді незнання - це двигун прогресу. У нас є деяка зашореність, яка не дає повністю вписатися в наше життя новим технологіям. Проте кожного разу, коли хтось мене б’є по рукам чи намагається «підрізати крила», я згадую фразу Генрі Форда про те, що якщо ти думаєш, що в тебе вийде, або якщо ти думаєш, що в тебе не вийде, в обох випадках ти правий.

До чого я це веду. На засіданні робочої групи нам всім, ентузіастам, які всупереч всім обставинам намагаються створити умови для розвитку екологічного транспорту, начальник управління стратегічного планування та розвитку енергетичних ринків НКРЕ заявив, що перехід на електротранспорт в Україні неможливий, адже не готова до цього інфраструктура. Я дуже поважаю його авторитетну думку і не піддаю жодним сумнівам його тези про те, що «наші мережі розраховані на певну структуру споживання електроенергії і якщо відразу піде масовий розвиток приватного електромобільного транспорту, то можуть виникнути проблеми з забезпеченням електроенергії». Мені вважається, що чиновник, який відповідає за стратегічне планування та розвиток енергетичних ринків має говорити не чому це неможливо, а що треба зробити, щоб це стало можливим. Власне, для цього нас всіх там і зібрали. На його думку, для українських енергомереж критичним може стати показник, коли частка електромобілів складе 5-10% всіх приватних автомобілів. Але на нашу думку, для української економіки буде дуже позитивним, коли завдяки переходу на електротранспорт у країні знизиться споживання імпортованих нафтопродуктів, і показник негативного торговельного сальдо знизиться на чверть. Як на мене, це гарний стимул для НКРЕ займатись розвитком енергетичних ринків, а не критикою. І мені в цьому контексті цікаво, чи готові київські електромережі до тієї кількості бойлерів та обігрівачів, якими запаслись до зими кияни? І якщо не готові, що треба робити – розвивати інфраструктуру чи вводити державне регулювання на продаж бойлерів?

Сьогодні ми маємо кілька фактів, які мають надихнути чиновників НКРЕ готувати інфраструктуру України до переходу на електротранспорт:

-         сальдо імпорту нафтопродуктів склало 40% від загального негативного сальдо торгівлі товарами. Україна імпортує близько 70% бензину і 80% дизельного палива. Зараз більше 60% в структурі імпорту енергоносіїв припадає на Росію;

-         Україна експортує близько 10 млрд. к-Вт/ч. Американські дослідники підрахували, що при середньому щоденному пробігу в 65 км електромобіль буде споживати близько 5400 кВт / ч електроенергії за рік. Навіть якщо рахувати, що кожний десятий автовласник вирішить пересісти на електрокар (що поки не є близькою перспективою), то річне споживання електроенергії на внутрішньому ринку збільшиться лише на 4 млрд. к-Вт/ч;

-         Середньостатистична автівка викидає 3 тонни вуглекислого газу на рік. У масштабах країни це майже 24 млн. тонн вуглецю на рік лише від легкових автомобілів. Електрокари ж є екологічним транспортом і не мають викидів в атмосферу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від хвороб, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, минулого року померли 7 млн. ​​осіб.

Думаю, що цих аргументів достатньо для того, щоб не шукати причини, чому неможливо, а взяти на себе відповідальність. Це важче, ніж відписатись про неготовність інфраструктури, але ці виклики диктує час. Коли мобільні телефони стали заміняти смартфони, оператори не говорили, що вони не готові випускати мікросімки, вони їх почали обрізати в сервісних центрах. Сьогодні в Україні не створені відповідні умови для розвитку електрокарів. Але вони будуть створені. Сьогодні у світі електрокари поки є дорожчими від автомобілів з двигуном внутрішнього згорання. Але технології у цьому напрямку розвиваються дуже швидко, і певен, що за рік-два будуть винайдені такі рішення, що дадуть змогу заряджати акумулятори у найкоротший термін, а автомобіль матиме дуже конкурентну ціну. І тоді українці, порахувавши свої гроші обиратимуть електромобілі, не цікавлячись в НКРЕ, як вони оцінюють готовність мереж. Тому краще, щоб вони були до того моменту готові…