Інвестиційний голод чи як повернути гроші в Україну

Як повернути інвестиції в Україну? Зважаючи на політичні та економічні реалії сьогодення, у більшості фінансистів це питання викликає невеселу усмішку. А я з цього приводу пригадую відомий анекдот:

«Дружина, чекаючи вдома чоловіка, який загуляв з друзями, відправляє йому СМС: «Приходь швидше, я тебе хочу!» Минає година, чоловіка немає, відповіді теж. Дружина шле друге повідомлення: «Гаразд, не бійся, йди додому, я вже тебе не хочу!»

Сьогодні інвестор як той переляканий чоловік, який і хоче повернутися додому, і наслідків боїться.

Що ж до інвестицій – це питання чистої математики: рівняння, яке передбачає розрахунок прибутку за мінусом ризиків. Якщо результат дії є позитивним – це вже непогано.

Зрозуміло, що поки політична ситуація в країні не стабілізується, поки не пройдуть вибори до Верховної Ради та не буде обраний новий Кабмін, інвестори не стануть ризикувати, оскільки можуть не те що заробити, а й втратити кошти.

Не сприяє інвестиційній привабливості нашої держави і такий фактор, як незахищеність приватної власності. За часів Януковича іноземні інвестори на собі відчули премудрості української політики: «було ваше, стало наше», і добре переконалися у «чесності та непідкупності» українських судів.

Свій внесок у процес відлякування іноземного капіталу зробили й деякі вітчизняні ЗМІ, які в погоні за сенсацією, іноді не зовсім правильно трактують наміри інвесторів,  дискредитуючи тим самим їхню діяльність в Україні.

Зрештою, не останню роль відіграє і такий національний фактор, як тотальна корупція. У її масштабах Україна навіть примудряється обігнати наших північних сусідів. Свого часу саме через ненаситність українських чиновників компанія «Самсунг» відмовилась будувати виробничі потужності в Україні і розмістила завод в Росії. З тих самих причин на вітчизняний ринок вже багато часу не може зайти IKEA, яка вже 14 років працює у, здавалось би, не менш корумпованій Росії. Таких прикладів можна назвати ще з десяток! Але сьогодні треба думати про те, як попри всі ці «принади» стимулювати інвесторів вкладати іноземний капітал в українську економіку.

Перше:

необхідно терміново збудувати механізм захисту права власності. Чи через адаптацію законодавства під європейське, чи через систему європейського судочинства, але це питання має бути вирішено першочергово.

Друге:

створити механізм страховки від змін законодавства: Страховий фонд гарантування іноземних інвестицій, робота на рівні MIGA (Multilateral Investment Guarantee Agency) тощо.

І зрештою:

Мінімізувати державне втручання в бізнес, обмеживши його забезпеченням регуляторної бази та збором податків.

Якщо говорити відверто, то Україні протягом наступних 5 років не варто розраховувати на економічне диво, але й опускати руки також не час. Західні інвестори розуміють, що зрештою Україна стане частиною Європейської економічної зони та Євпопейського союзу, платоспроможність населення зросте і перед ними відкриється величезний ринок, вхідний квиток на який з кожним роком буде дорожчати.

В Україні набагато більше цікавих європейцям секторів, ніж ми собі уявляємо, і мова не лише про продовольчий сектор, а й про високі технології, енергетику, транспорт. Небаченими темпами в Україні розвивається IT-бізнес. Утім, сьогодні великі корпорації замовляють у нас лише частину робіт, тобто ми робимо недопродукт. Але якщо на державному рівні будуть створені умови для таких компаній, вони з радістю прийдуть працювати в нашу країну, так як це відбулося в Індії. Приклад створення сприятливого середовища для розвитку IT сектору показав Львів, де місцева влада надала для цього всі необхідні умови.

Щоб бути цікавими інвестору ми маємо вміти передбачати майбутнє: створювати всі умови для розвитку напрямків, які будуть затребувані у світі через 5-10 років. Потрібно сфокусуватись на повному циклі виробництва, починаючи з видобування і закінчуючи продажем готового продукту. Почати можна, наприклад,  з енергетики, генераційні потужності якої в Україні ледь завантажені на 42%, а далі переходити в екологічні, енергозберігаючі технології, сферу обслуговування, і все те, що дасть можливість нашим партнерам зекономити кошти, не втрачаючи якості.

Й насамкінець –  для того, щоб повернути гроші в Україну ми, перш за все, маємо почати вірити у себе і, звичайно, діяти, не виправдовуючись політичним становищем та невпевненістю у майбутньому.

Своє майбутнє ми творимо самі. І якщо ми хочемо, щоб наші діти жили в Україні – розпочинати треба вже сьогодні.