Звернення до Голови НБУ

Про розгляд законопроекту «Про врегулювання ситуації з погашенням зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою»

Голові Національного банку України

п.Кубіву С.І.

Про розгляд законопроекту «Про

врегулювання ситуації з погашенням

 зобов'язань за кредитами в іноземній

валюті, забезпеченими іпотекою»

Шановний Степане Івановичу !

Асоціація українських банків розглянула підготовлений Юридичним департаментом НБУ законопроект «Про врегулювання ситуації з погашенням зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою» і повідомляє  наступне.

Не викликає жодного сумніву гострота цієї ситуації та її вплив на збільшення соціальної напруги в суспільстві.

Проте обрані шляхи розв’язання даної проблеми, які фактично перекладають всі збитки лише на кредитора, на наш погляд, не відповідають принципам справедливості і збалансованості інтересів всіх сторін. А в умовах вкрай незадовільного поточного фінансового стану банків, напруженості з виконанням ними економічних нормативів (особливо достатності капіталу) через фактор девальвації гривні, додатковий фінансовий тягар несе загрозу дестабілізації всієї банківської системи, наслідки якої для економіки і населення України недооцінювати просто недопустимо.

Через брак часу, відведеного на розгляд законопроекту, АУБ не здійснювала детальний розрахунок фінансових втрат для банків від запровадження його норм.

Як свідчить офіційна статистика НБУ, за перший квартал 2014 року (коли девальвація офіційного курсу гривні до долара США склала 37 відсотків, а станом на 14.05.14 вона вже перевищує 47 відсотків) збільшення гривневого еквіваленту заборгованості за валютними кредитами лише за «тілом» кредиту, не кажучи вже про відсотки, складало близько 9 млрд. гривень, що відображає орієнтовну суму втрат банків за цей період.

Згідно з проектом закону, після так званої реструктуризації сплата зобов’язань за валютним кредитом здійснюється у гривні (при цьому без зміни процентної ставки).

Зміна валюти кредиту призведе до посилення існуючого дисбалансу між активами та зобов’язаннями банків в іноземній валюті (зростання короткої валютної позиції), що означатиме зростання фінансових втрат за рахунок негативних курсових різниць при можливому подальшому знеціненні гривні після реструктуризації, а необхідність виконання банками нормативів валютної позиції потребуватиме одномоментної купівлі ними значних обсягів іноземної валюти із відповідним тиском на обмінний курс в умовах обмеженності валютних резервів НБУ.

Додаткові, непередбачувані за розміром, втрати банків несе норма законопроекту щодо «прощення» боргу у вигляді різниці між сумою кредитної заборгованості та сумою, отриманою іпотекодержателем внаслідок реалізації предмета іпотеки.

Таким чином, додаткове фінансове навантаження на банки здійснюватиметься по трьох каналах:

·        одномоментне віднесення на витрати не перекритої створеними резервами курсової різниці під час реструктуризації;

·        негативні курсові різниці в разі подальшого знецінення гривні після реструктуризації за рахунок перевищення валютних зобов’язань над активами банків;

·        збитки від неперекритої різниці між вартістю реалізації іпотеки та сумою кредитної заборгованості.

В існуючих надскладних умовах такі додаткові навантаження банківська система цілком ймовірно може просто не витримати.

Під час кризи в 2008 року пропонувалась, неодноразово розглядалась в Уряді та НБУ, але так і не була реалізована принципово інша модель вирішення цієї проблеми, суть якої полягає в залученні до процесу трьох сторін:

·        держави в особі Уряду та НБУ, які безперечно причетні до різкої девальвації національної валюти;

·        банків, які недостатньо прораховували можливі ризики від знецінення гривні, погано інформували позичальників про них, а часто навіть нав’язували в якості валюти кредиту саме іноземну валюту;

·        самих позичальників, які в погоні за здешевленням вартості кредиту не бажали рахуватись з потенційними курсовими ризиками.

Збитки від курсових різниць пропонувалось розділити порівну між цими трьома сторонами.

На наш погляд, зазначений механізм є більш справедливим і адекватним ситуації в банківській сфері.

До сторони позичальників так зване прощення частини боргу може застосовуватись лише стосовно найбільш соціально вразливих верств населення (в такому випадку витрати діляться порівну між державою та банками), при цьому має бути обов’язковим адресний підхід із залученням органів соціального захисту.

Просимо Вас, шановний Степане Івановичу, розглянути вищевказані застереження і пропозиції та врахувати їх при прийнятті остаточного рішення по позиції НБУ, як суб’єкта законодавчої ініціативи, з даної нагальної проблеми.

З глибокою повагою,