Хто доїть МАФію?

Більшість власників МАФів - клієнти КП «Київблагоустрій», адже на їхній демонтаж виділені 3 мільйони гривень, які треба освоїти, а втричі більше вони сплатять за примусові послуги зі своєї кишені.

Ставши свідком, як по вихідних в Європейській столиці чи матері городів Руських (кому як зручно) демонтують малі архітектурні форми http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ekoblogkorespondent/a112563 , для зручності, просто – МАФи, я вирішив, що читачам Екоблога можуть бути цікаві деякі подробиці цієї звитяжної боротьби.

Отже трохи статистики. Як повідомили самі представники КП «Київблагоустрій», таких МАФів вони за день забирають близько 5-7. Працюють без вихідних, тож у тиждень виходить – щонайменше 35 кіосків. За місяць, відповідно, - 140, а за рік – 1680 штук.

Ви запитаєте, навіщо дорослим-сімейним чоловікам по вихідних отак нишпорити по київських районах і масивах в пошуках МАФів? А відповідь проста як світ.

Таке буяння «благоустрою» щедро приплачено з міського бюджету, тобто з наших з вами кишень, шановні кияни. У рік на демонтаж МАФів виділяється в масштабах цілого Києва аж 3 мільйони гривень. І 300 тисяч гривень виділяється на район. Це одне джерело.

Друге джерело – самі підприємці, які потім повинні оплатити таке буяння благоустрою у вигляді роботи крану, бригади з 10 душ, роботи платформи.

І коштує така радість київським підприємцям не багато – не мало: близько 6 000 гривень. Саме стільки було сплачено за демонтаж того сміттєвого кіоску.

1680 МАФів множимо на 6000 гривень і отримуємо аж 10 мільйонів 80 тисяч гривень. Непогане співфінансування з кишень підприємців до бюджету київського благоустрою.

Куди йдуть ці кошти? На закупівлю «неправильних» каштанів у італійців? На озеленення? Чи в кишеню окремо взятому київському посадовцю, який засвітився минулого разу в каштановій епопеї? Злі язики уперто називали прізвище Голубченко.

Втім, мова не тільки про це.

Цікаво, як київські комунальники обирають чергову жертву, адже за всі кіоски, що стоять у Києві комусь заплачено? Так не буває, щоб стояв собі кіоск, і ніхто його не кришував або з депутатів Київради, або з заступників Попова, або з силовиків.

Взагалі-то, спочатку МАФи встановлювали з метою забезпечити населення свіжими овочами та фруктами.

Хоча особисто мені, з точки зору соціальної користі і надання робочих місць, незрозуміло, чим гірше той кіоск з приймання вторсировини від МАФу, де нерідко торгують  підгнилими помідорами, і який забезпечує платнею хіба що продавчиню та самого господара?

Як розповіли чоловіки, що здавали до того кіоску макулатуру, пет-пляшку, бляшанку та іншу вторинну сировину, з того демонтованого кіоску годувалося принаймні 50 душ щодня.

Чим займатимуться ці санітари рідного масиву тепер, після демонтажу? Крастимуть? Не виключено. Людям же треба якось виживати. Чи жити у нас мають право тільки посадовці й депутати, котрі, як відомо, не цуплять копійки по кишенях.

 Перевантажений такими думками, я за кілька днів згодом порахував і  зфотографував ситуацію з кіосками, що розташовані через дорогу від «почившого в Бозі» пункту приймання вторинної сировини.

Вулиця Лебедєва-Кумача, 42. Тут я нарахував аж два ряди МАФів. Овочами торгують лише 4, один з них було зачинено. У жодному кіоску не висять на стіні, як налажить, дозвільні документи. Ще не старі продавчині підкреслено хамовиті. Спишемо на важкі умови праці.

Асортимент інших МАФів – найрізноманітніший: тут і зоотовари, і чоловіча та жіноча білизна, і квіти, і парфуми. Звісно, левова частка – продукти.

Не належачи до перевіряльник органів, я лише поверхово придивлявся до подробиць торгівлі у цих поки що вцілілих МАФах. Але й цього поверхового огляду було достатньо, щоб в одному з кіосків знайти широкий асортимент алкоголю (горілка, коньяк, вино), хоча в документі значаться тютюнові вироби та пиво (за умови наявності ліцензії).

Звісно, про жодну торгівлю овочами в тих кіосках не йшлося. То що їх потрібно демонтувати? Чи на їхню недемонтовану присутність заплющуватимуть очі доти, доки розмір мзди чиновникам міського Управління торгівлі перевищує одноразову вигоду від сплати за демонтаж і транспортування МАФу на так званий штрафмайданчик?

А те, що поступово більшість власників цих малих архітектурних форм стануть клієнтами КП «Київблагоустрій» ясно як Божий день. Адже на їхній демонтаж виділені ті названі 3 мільйона гривень, які треба освоїти. На додачу втричі більше вони сплатять за примусові «послуги» з власної кишені.

А щоб в кишенях чиновників «не ночували церковні миші», на місця демонтованих МАФійців, пустять нових, щоб згодом і їх демонтувати, якщо вчасно забудуть занести або не правильно поділяться.

Такий невеселий перебіг подій зумовлений ще й тим, що у Києві існує графік знесення МАФів, про це говорив і всім відомий «каштановий» посадовець Голубченко  http://news.eizvestia.com/news_kiev/full/kievskaya-vlast-priznala-chto-oni-otstayut-ot-grafika-po-snosu-mafov .

Глобально ж це явище називається – комунальна корупція. І до благоустрою ця корупція має вельми віддалений стосунок.

Георгій Чорнобильський, екоблогер