Антивишиванковий бліцкриг або Хто у Раді перший клоун?

Вчора від нардепа Гриценка Анатолія ініціатива перла через край. Ця політична «баба-Яга» з конаючим рейтингом відзначилася на полі битви з українськими сорочками.

   Є таке прислів’я, дурень – то погано, а дурень з ініціативою – вдвічі небезпечно. Вчора від нардепа Гриценка Анатолія ініціатива перла через край.

   Ця політична «баба-Яга» з конаючим рейтингом відзначилася на полі битви з українськими сорочками. Двічі він ходив в атаку на вишиванки на полях УП-блогосфери, дублюючи ту атаку на цьому блозі.

   Про Гриценка А.С. колись написали, що маючи комплекс Наполеона, йому не судилося виграти жодну з битв. Щойно Ющенко призначив його Міністром Оборони, як почалося виведення українського контингенту з Іраку. А повоювати кортіло, тож неголений полковник на посаді міністра заходився ламати, скорочувати і просто знищувати все що потрапить під руку. А під сверблячу руку «паркетного стратега», як його між собою називали офіцери, потрапила тоді купа корисного, як от:

-         менеджмент будівництва житла для родин українських військовиків;

-         військові медіа, які, до речі, першими ще за часів Кучми почали системно інформувати українців про інтеграцію в НАТО;

-         1 500 новеньких переносних-зенітно ракетних комплексів;

-         орган громадського контролю над Збройними силами – Офіцерські збори;

-         навіть цілий армійський корпус на Бесарабському напрямку, який було знищено за керування Гриценка;

-         і так, «по мєлочьовкє»: будинки офіцерів у Рівному та Луцьку, військові містечка, військомати.

   У перервах між своїми переможними бліцкригами (йдеться про перемоги над українськими офіцерами) Гриценко як заправський царьок карав і милував, хоча повноважень у нього, як цивільного міністра, на це, відповідно до законодавства, не було. Карав переважно тих, хто значно нижче за нього «посадовим зростом». Помилувати міг якогось наближеного до нього вельможу-бюрократа. Він їх тоді розплодив аж 1000 душ (це називалося цивільним Міністерством оборони), хоча, достатньо було і 200-300.

   Час від часу офіцери натякали суспільству, що із себе являє цей підбріхуючий, самозакоханий діяч. Що для такої великої посади - Міністр оборони, зауважу, нереформованого відомства, у Г.А.С. банально бракувало освіти, досвіду і, часом, здорового глузду.

   Але суспільство віри не йняло, а дозволяло годувати себе заготівками на кшталт: офіцери ображені, факти замовлені, Гриценко – великий профі.

   Та вчора стався момент Істини. У «паркетного» стратега трапився звичайнісінький словесний пронос.

   Я не буду цитувати маразматичні «перли» випускника американського військового коледжу.  Скажу лише, що для людини, яка 2 роки навчалася у США, припускатися таких кричущих помилок, пов’язаних з північно-американською тематикою, – щонайменше дивно. Виникає підозра, чи не є американська освіта Гриценка черговою бульбашкою, як це було у випадку з його українською військово-академічною освітою.

   Після того, як група активістів Спілки офіцерів України провела нещодавно прес-конференцію по витівках вічно «нєпроходімого» у 2005-2007 роках, сам Г.А.С. обізвав офіцерів клоунами.

   Після такої високоінтелектуальної відповіді «двічі академіка» блогер Влада Разгонова зауважила: «Называть полковников и журналистов клоунами,... Анатолию Степановичу невдомёк, что мы всегда выражаем своими словами и действиями то, чем наполнены сами».

   Отже, вчора «наповненість» Анатолія Степановича вийшла з нього у всій його повноті.

                                            Ігор Рудич, журналіст-гриценкознавець