Піп-рейдер підриває довіру до церкви

Вінничанка Наталія Антонішина – віруюча людина, яка навіть подумати не могла, що піп може обманути і позбавити спадщини її та дітей. Хіба можна допустити навіть подумки, що людина, яка носить високе звання святого отця, на таке здатна? Але ряса не завадила Сергію Сергійовичу Виговському позбавити жінку хати.

Дмитро Антонішин збудував одноповерховий будинок і гараж на вулиці Івана Богуна на початку 90-х. У нього було троє дітей – Наталя, Олександр і Андрій. Вони й отримали право на спадщину після смерті батька в 2005 році.

- Тут живе батюшка, а наш батько побудувався вгорі. Там був смітник, а він його загорнув. Він працював водієм вантажівки. Батюшка пропонував батькові продати будинок, а за це купити йому квартиру, але він відмовився, - розповідає Наталя. – Після смерті батька ми з Сашею подали, як має бути за законом, протягом шести місяців заяву, що хочемо отримати спадщину. І вписали туди ще Андрія. Я людина віруюча і знаю, що Бог усе знає та все бачить. Я не прагну когось ошукати чи ввести в оману.

Наталія почала оформлювати документи на свою спадщину, забрала техпаспорт на будинок з бюро технічної інвентаризації. Його замовляв ще її батько. Для того щоб зробити на основі техпаспорту кадастровий план, жінці потрібно було зібрати підписи сусідів.

- Дружина Виговського поставила підпис, ще один сусід також підписався. Я мала ще підписати у квартальному комітеті, але потрапила в лікарню, - говорить Наталія Антонішина. - Потім батюшка знайшов мою маму, Сашу та мене у лікарні і підняв крик, що нібито сусідка, колишня співмешканка батька вже продає мою хату, що це все незаконно. Я віддала мамі всі документи, а вона віддала їх батюшці, який обіцяв у всьому розібратись. Я ж не думала, що батюшка може нас обдурити.

Мати, Любов Антонішина, коли віддавала документи, щиро вірила, що святий отець хоче допомогти її дітям. А хіба може бути інакше? Це ж батюшка.

- Я сама віднесла всі документи Виговському, щоб закінчив оформлення спадщини, бо дочка була в лікарні. Там були документи з БТІ, були рішення судів на нашу користь, - каже жінка. - Батько збирався оформити спадщину на дітей, а тому всі документи на будинок у нього були. Батюшка Сергій Виговський сказав, що поможе моїм дітям. Я потім прийшла за документами до нього додому, коли зрозуміла, що він хоче обдурити моїх дітей. І лікарі так казали: «Дивіться, щоб цей піп вас не обманув». Мене Виговський вигнав. Він почав на мене кричати, а я йому кажу: «Я ж вас прокляну, якщо ви таке будете робити». Він мені: «Чого ти прийшла в мою хату?». «А ви в мою чого влізли? - питаю. - Ви порушуєте десяту біблейську заповідь». Тоді, коли я йому документи привезла, він мені дав 50 гривень і навіть таксі викликав, а цього разу вигнав у ніч з дому. Я там нагорі під хатою цілу ніч проплакала.

Коли Наталія почала оформлювати свою спадщину, проти неї раптово дивним чином порушили кримінальну справу, звинувативши у якійсь пожежі, і тут же запроторили у психіатричну клініку.

- Потім батюшка приїжджав до мене у лікарню і до лікарки моєї підходив. Це було у 2007 році. Одного разу він приїхав разом з братом удень, коли була моя лікарка, щоб я виписала брату доручення, аби він міг займатися моїми документами. Він казав, що в нього є серйозні люди, що він мені допоможе. Йому моя лікар відповіла, що я не маю права у лікарні щось підписувати і давати доручення, - каже Наталія.

Жінка розповідає, що до лікарні потрапила через те, що під час розслідування кримінальної справи упиралася і не хотіла брати на себе провину у підпалі, якого вона не робила. Потім їй робили операцію з видалення щитовидної залози. З того часу жінка страждає головними болями, розладами сну. Вона поводить себе стримано та адекватно, розбирається у законодавстві, має вищу освіту.

- У п’ятницю ввечері (темно вже було) мене викликали, виходжу - стоїть батюшка. Він мені сказав, що привіз документи – мовляв, ти їх підпиши, але нікому про це не кажи. Я ще й подумала: батюшка - і таке каже, як це? То ж Бог буде знати, як це щось можна сховати? Я взялась читати документи, а батюшка з матушкою сидить навпроти мене і руки потирає та хіхікає. Там була заява у суд про те, щоб розділити спадщину між мною і братом. Піп хотів, щоб було рішення суду, що будинок наш. Я підписала.

Взимку 2008 року Наталію Антонішину визнали недієздатною та призначили її опікуном старшого брата Олександра Антонішина. Саме його руками піп Виговський реалізував задуману ним схему і заволодів будинком, який мав належати Наталі на правах спадкоємиці. Від своєї долі спадщини Олександр після смерті батька відмовився на користь сестри. Але «рятівник людських душ» Сергій Виговський з Божою (мабуть) допомогою умовив чоловіка продати батьківський будинок від імені Наталії.

- Раптом з’явились якісь люди і сказали, що купують нашу землю і будинок у сусідки з нашої вулиці - співмешканки батька, хоча жодного права на будинок вона не мала, - каже Олександр Антонішин. - Я розгубився і не знав, що робити. Тоді Виговський сказав, що якщо продамо йому цей будинок, то він нам за нього якісь гроші дасть, бо інакше все втратимо. Я, звичайно, не мав права, але сестра була в лікарні, і все звалилось на мене. Всі давили на мене. У нотаріуса визначалось, що я будинок як недобудову продаю Виговському, він мені дає п’ять тисяч доларів, а Наташі обіцяв дати ще п'ять. Піп дав мені п’ять тисяч доларів, потім ще тисячу за те, що я бігав по всіх інстанціях. Я підписував щось у книзі у нотаріуса за «Книжкою». Наташа мала вийти з лікарні і піти до Виговського за грошима. Сергій Виговський сам займався всіма документами.

Коли Наталія повернулася з лікарні, піп Виговський був уже власником будинку її батька, розвалив його, а з будівельних матеріалів, плит перекриття, бетонних блоків і перемичок почав будувати на його місці свій, новий маєток. Її мати, Любов Антонішина, бачила на власні очі, як люди Виговського руйнували будинок. Вона намагалась їх зупинити, та її ніхто не послухав.

- Вернулась і запитала людей, хто їх прислав. Просила: перестаньте! Я ввечері залишилась там і сховалася за бетонними плитами. Прийшли якісь двоє з ліхтариком. Страшно: Бог його знає, що буде. А потім прийшли ще двоє. На третій раз я вже подумала, що двом смертям не бувати, та й вилізла зі схованки і кажу: «Хто тут ходить?» А я вже якось зустрічалася з сином Виговського – Мішею, тому упізнала його по голосу. Питаю: «Що ви зробили?». А він каже: «Ваші діти отримали гроші, що ви тепер хочете?». Вони дали якісь гроші Саші, але ж йому хата не належала. Я думаю, цей піп володіє якимось «вампіризмом», раз так зміг на мою дитину подіяти.

Насправді Виговський полював не за будинком, за яким так жаліють наївні безхатченки Антонішини, а за землею. Рішенням суду від 9 жовтня 2007 року за Наталею було встановлено право власності на жилий будинок з господарськими будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 2331 кв м по вул. Богуна №259. По цінах 2007 року вартість цієї землі складала 350 тисяч доларів. Непогана оборудка:  задурити людям голову, купити в них будиночок за 10 тисяч доларів і в якості безкоштовного бонусу отримати земельну ділянку вартістю 350 тисяч! 

Ось так у попа Виговського з’явилася ще одна ласа земельна ділянка, окрім тих, які він незаконно захопив у міста та відсудив у своєї рідної сестри Лідії Виговської. Тепер у родини Виговських більше гектара землі майже в самому центрі міста, з них лише десять соток отримані законним шляхом! Загалом ця земля коштує від одного до 1,5 мільйона $. На місці розваленого будинку Наталії родина священика швидкими темпами зводить собі хороми, і це вже третій їхній будинок лише на вулиці І. Богуна, а ще дві хати в Пирогово за розмірами такі, що в кожній з них можна розмістити дитячий садок.

- Навіщо такі палаци служителям Господа? Цікаво, за які кошти вони побудовані? Чи не за ті пожертви, які віруючі несуть на побудову храму Стрітення Господнього? – запитує Наталія.

За законами жанру, тепер маю піти до Сергія Виговського і спитати його думку щодо хворої жінки, яка залишилася без житла. Треба підготуватися до зустрічі і щось дізнатися про священика, отже, починаю шукати в інтернеті. Те, що я знаходжу, мене вражає і приголомшує:

Це лише заголовки, але за кожним своя вражаюча історія не зовсім - скажімо так - доброчесних діянь батюшки. З цих окремих історій складається закінчена картина.

Ні, я не піду до батюшки і не буду далі шукати, хто там правий і хто винний, дізнаватися, як він потрощив орган або через що судиться із рідною сестрою – мені вже все зрозуміло. Мене більше не цікавить його точка зору і його слова про те, що він не порушував закон, що на все воля Божа і як він, певна річ, усе робив заради блага людського. Я наперед знаю все, що він скаже. Але що б він не сказав, вся сім'я Антонішиних - мати, двоє синів і хвора, нужденна донька, яка більше за все потребувала його допомоги - залишилася без грошей і житла.

Я не можу давати оцінок – шахрай він чи ні, для мене набагато важливіший моральний аспект його поведінки та питання його совісті. Не знаю, чи порушував він закони, але тут мав місце злочин. Моральний злочин. Злочин проти людської віри, злочин проти авторитету церкви. Можливо, він усе робив за законом, але абсолютно точно - не по совісті. У світському житті такі дії називають рейдерством - нібито за законом, але нагло, цинічно і сумнівними шляхами.

Втім, говорячи про його моральність, мені також нецікаво шукати відповідь на питання «як він зміг?». Як бачимо, він уже багато чого зміг, і, я думаю, ще й не те зможе. Важливо зрозуміти інше - як до цього ставитися?

Я не дуже релігійна. Я мало знаю про життя та діяльність православних священиків і ніколи не мала з ними справи. Але знаю, що людина, яка обирає для себе стезю священства і свідомо йде служити Богу і людям, приймає на себе високі моральні повинності. Вона отримує від Бога завдання, обов'язок і особливий духовний дар для того, щоб усіма силами вести християн до Бога, допомагати їм жити за євангельськими заповідями. За кожну «втрачену» душу священик відповість перед Богом. Саме з цієї відповідальності походять високі моральні вимоги, які віруючі ставлять до священнослужителів.

Хтось, напевно, скаже: ну чого ви причепилися до батюшки, адже священики не святі – вони теж люди. Так. Але наведу такий приклад: якщо людина чисто одягнена, на ній дуже добре видно бруд, а на брудній людині бруду практично не видно. До священиків інші вимоги - предстоятель церковної громади зобов'язаний бути гідним з усіх поглядів, адже він визначає обличчя церкви. Священик – це людина, яка має бути взірцем моралі, жертовності, честі і совісті, він має бути непорочним, чесним, благочинним. Він не має права бути брудною людиною і порушувати Божі заповіді.

Невже Сергій Виговський, якому явно не вистачає головних християнських якостей - любові і смиренності, не знає цього? Невже той шматок землі йому дорожчий за людську повагу до нього і до церкви? Невже від забув, що жадібність і користолюбство - це смертний гріх, який веде до загибелі душі?

Сьогодні всі говорять про моральну деградацію суспільства, але чому тут дивуватися, якщо цей процес очолюють ті, хто повинен йому перешкоджати? Хіба в цій ситуації ми мусимо мовчати про моральну потворність людей, які взяли на себе обов’язок учити людей християнській моралі? І невже таких людей не потрібно ізолювати від пастви?

Найбільш жахливо і аморально, коли міліція торгує наркотиками, директор сиротинця краде допомогу у дітей-сиріт, а священики залишають хворих і слабких без житла. В міліції таких людей називають «перевертнями». У церкві - «зрадниками в рясах» або «священиками, в яких вселився біс», і вважають негідними їхнього сану. Своїми вчинками вони не лише подають поганий приклад і розхитують основи моралі, вони відштовхують людей від віри, підривають довіру до церкви і цим перешкоджають її призначенню щодо морального і духовного виховання. 

Неприязнь людей до «зрадників у рясах» поширюється на церкву і заважає людям наблизитися до неї і отримати ту допомогу, якої вони потребують. Чи підете ви сповідатися до такого священика? Чи може людина, сповнена пороків і гріха, зцілювати і визволяти християн від сил темряви? Напевно, Сергій Виговський гарний організатор, кмітливий бізнесмен і вдалий рейдер, але він однозначно не рятівник людських душ. Особисто я не вважаю його священиком - це слово передбачає святість, для мене він просто піп – людина в рясі, яка заробляє гроші на вірі. І чомусь мені здається, що цей відступник сам себе покарає, як колись сам себе покарав Юда.