Рецензія на книгу О.Гаврилюка "Таємниці минулого козацької Лисянки"

Або Історія малої Батьківщини

Перше, що захоплює в книзі Олександра Гаврилюка «Таємниці минулого козацької Лисянки», - досконалість вивченого автором матеріалу. Книгу написано не просто майстерно, вона дійсно є «роботою ювеліра».

Мабуть, найбільш захоплює те, наскільки повно та якісно переданий фактаж, архівні та наукові історичні матеріали. Автор зумів дуже тонко перенести події, що відбувалися на території всієї Правобережної України від початку XVI до середини XIX століття, на невелике, але важливе з точки зору історичних явищ, містечко Лисянка. Така проекція є невипадковою – Лисянка через своє територіальне розміщення логічним чином ставала епіцентром найвагоміших подій української історії. Книга від початку до кінця насичена гордістю автора за свій рідний край. Титанічна праця Олександра Миколайовича, безумовно, варта уваги не лише тих, хто поглиблено вивчає історію України чи конкретно Черкащини, а й людей, які прагнуть доторкнутися до найпотаємніших пластів минувшини. Особливо вдало, на мою думку, увів автор невеликі, але першочергові за значенням біографії видатних діячів військової справи/політики/культури. Ці короткі життєписи вдало вплітаються в загальну панораму подій того часу. Наприклад, біографії Михайла Хмельницького, його сина Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Петра Дорошенка, Демка Якимовича (Лисянського), Семена Височана тощо. Ці постаті напряму пов’язані з подіями, що відбувалися як загалом на Україні, так і безпосередньо на Лисянщині.

Хочеться відзначити повноту не лише змісту, а й оформлення. Ілюстрації, карти й схеми допомагають якнайкраще усвідомити та навіть частково перенестися в минуле й відчути героїчний дух того часу. А пісні, слова яких наведені в додатках, додають книзі ліричного настрою.

Можливо, дещо відволікає та розпорошує увагу велика кількість другорядних імен, назв та цифр, які, проте, є важливими для ідентифікації книги як наукового видання.

На останок хочеться підкреслити важливість продовження праці Олександра Миколайовича. Адже не лише Лисянка, а й багато інших міст і містечок України час від часу ставали свідками яскравих та важливих історичних подій. Гадаю, серед сучасних та майбутніх істориків знайдуться ті, хто з аналогічною відданістю, захопленням та науковою зацікавленістю будуть досліджувати роль своїх рідних міст в історії нашого народу. За словами Олександра Гаврилюка, «минуле і майбутнє – дві невід’ємні складові». Наш обов’язок – не втрачати тонкий зв’язок між ними, бути гідними своєї історії та прагнути до заповнення білих плям на її тілі.