Діяльність культруно-освітніх центрів на території України.

Острозький, Київський, Львівський.

 Наприкінці 16ого століття українська освіта отримала новий потужний поштовх. Бурхливий розвиток саме українських освітніх закладів був зумовлений, як це не дивно, діяльністю католиків, яка була спрямована на ополячення українського народу. Засилля езуїтських шкіл не влаштовувало то частину українського населення, яка хотіла зберегти свої традиції. Довго так продовжуватися не могло та від свідомих українців пішла відповідна реакція. В 1576 році наш народ зусиллями великого українського мецената Констянтина Острозького, отримав свій перший вищий навчальний заклад - Острозьку академію.
  Тоді ще Острозький культурно-освітній центр, він налічував у своїй базі колегію, літературно-науковий гурток, лікарню та бібліотеку, яку у 1577-1582 рр. очолював першодрукар Іван Федоров. Для України створення Острозького центруї є надзвичайно важливим явищем, бо вона, по суті, є першим першим акладом європеського типу, який згодом дістав назву академіїї. Природньо, що саме за її зразком почали створюватися наступні навчальні заклади в Україні:Турові, Володимир-Волинському, Львові, тощо. Але Острозька академія стала першим подібним закладом не тільки на Україні, але й у східній європі.У її стінах навчалися такі відомі люди як Петро Конашевич Сагайдачнй, Мелетій Смотрицький, Северин Наливайко та багато інших відомих особистостей. А дійсно одним  найвагоміших внесків в українську культуру, стало видання академією в 1581 році біблії, першої повної біблії на східослов'янських землях в цілому.
  Острозька академія мала за мету не тільки надання освіти. Одною з її найголовніших функцій був супротив покатоличенню, ополяченню та надання українському народу ту свідому соціальну ланку, яка б могла вивісти його з під гніту Польщі. Незважаючи на те, що Острозька академія проіснувала не дового і занепала в 1636 році. не витримавши конкуренції з створеною у Острозі єзуїтською колегією, вона внесла величезний внесок у розвиток українсько культури, а діячі, які навчалися в її приіщенні, стали справжньою гордістю українського народу.
   Другим за впливовістю навчальним закладом на теренах в той період вважалася Львівська братьска школа, створена у 1585 році. Утримувана за рахунок Львівської друкарні, Л.Б.Ш. стала одним з найзначніших осередків української культури. Навчання там проводилося руською(українською) мовою. Студенти вивчали арифметику, латинську, рецьку, слов'янську мови, діалектику, арифметику, астрономію, геометрію, богослівля. Школа була центром хорового співу та театру. Тут учитилювали І. Борецький, С. Зизаній, Л.Зизаній, П. Беринда, В. Ушакевич та багато інших. По праву вважається, що Л.Б.Ш начно підняла освітній рівень галицького регіону в школу приймалися студенти різних станів. Дві головні заслуги Л.Б.Ш. - це відстоювання канонів православ'я, яке в той час принижувалося та розповсюдження знань серед непокатоличеною частини українського населення.
    Київська братська школа, створена в 1615 році стала справжнім ідейно-культурним осередком національно-визвольної боротьби українського народу. Рекорами К.Б.Ш. були такі досвідченні у викладанні люди, як Іов Борецький, М. Смотрицький, К. Сакович, Х. Євлевич. В цій школі навчалия діти міщан та козаків, які потім в багатьох випадках продовжували захищати українську ідею. Але найголовнішою подією для К.Б.Ш. стало її злиття із Лаврською братською школою та створення Києво-Могилянської колегії. "Історія Русів" вказує нам на те, що колегія була створена великою мірою завдяки старання гетьман Петра Конашевича Сагайдачного: "спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах".
    Київський колегіум став на зовсім новий рівень навчання. База цього закладу була одною з найбагатших в Європі. Станових обмежень для отримання освіти зовсім не було.  Не дивно, що вже зовсім скоро колегіум отримав звання академії, які підтверджувалися навіть владою царської Росії.
    Отже, українські культурно-освітні центри кінця 16ого початку 17ого століття були потужним засобом українського народу, який дозволив нам пережити польську культурну та релігійну експансію та залишитися самобутнім народом.