Революція - технологія рокіровки «Поміняти Вітю на Юлю»

Важлива роль у дестабілізаційній технології належить інформаційній боротьбі, через інтернет та старі ЗМІ, передусім, так звані опозиційні телеканали. Про порушення стандартів на ТВi розповів Р.Скрипін

Бути чи не бути революції цієї весни. Про це чи не з піною у рота сперечаються опозиційні діячі, провладні гравці і незалежні експерти. Така постановка питання не сьогоднішня. Вже близько року на Facebook є така розсилка, як «1-2 травня починаємо революцію». Група є, революції нема.

«Революція відбудеться в травні», - запевняє такий собі громадянин, як він сам себе називає, Олександр Данилюк (http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/acba/a101517).

Виникає враження, що деяким «революціонерам» просто заціпило на травні.        Хоча окремі учасники протестного руху, зокрема, з Комітету Учасників Помаранчевої Революції, після Податкового Майдану 2010, почувши запитання «Як ви ставитися до революціонера  Данилюка», казали, що «мріють йому дати в пику».

   Нагадаю, що в листопаді 2010 року Податковий Майдан попервах мав винятково неполітичний характер. Тобто учасники тієї акції на відстань «гарматного пострілу» не підпускали до сцени політиків. Така тактика дала свої плоди. Президент пообіцяв ветувати Податковий кодекс. Однак, після відкриття воріт 3 грудня 2010 і розгін акції співробітниками МВС,  Тимошенко змогла перемикнути ситуацію на себе. Після цього, випадково чи – ні, Податковий Кодекс не було ветовано повністю. Акція досягла часткових результатів. Висновок – опозиція а-ля Тимошенко й нинішні її партнери не стільки «проти» зміни Системи, скільки «проти» персонально Януковича. Таке собі «Поміняти Вітю на Юлю?», як влучно припустився еколог Олег Костюшко (http://blogs.lb.ua/oleg_kostushko/182708_pominyati_vityu_yulyu.html) .

   От як раз для такої рокіровки гарно підходить технологія «кольорових революцій». Її докладно аналізують у своїй книзі «Україна: еволюція «революцій» О. Поляруш та О. Юрченко http://blogs.korrespondent.net/users/blog/mazepagtv/a101496 .

   Важлива роль у цій дестабілізаційній технології належить інформаційній боротьбі, зокрема, через інтернет та старі ЗМІ, передусім, так звані опозиційні телеканали. Як працює такий телеканал, як поводяться там з журналістськими стандартами та редакційною політикою, на прикладі ТВi доволі відверто розповів Роман Скрипін, колишній головний редактор. http://video.telekritika.ua/show/intervu/1415-roman_skripin_u_mene_bagato_zauvazhen_do_natali_katerinchuk_15.03.2013

Скрипін: «Почали робити Службу інформації. Ясно, що вона робиться відповідно до певних критеріїв. Не можна перекоси – ні за владу, ні за опозицію. Правильно? А коли вони (перекоси - авт.) почалися, в мене виникло питання: «На що я тут сиджу?» Пані Катеринчук приходила в ньюзрум і казала, що «треба мочити цю злочинну владу». Що значить мочити? Поясніть мені. Мочити, ну замочувати, можна білизну. А от владу мочити, я не розумію за що просто? Для цього шукати приводи (інформаційні – авт.). І воно (інформаційне мовлення на ТВi – авт.) поступово перетворилося в однобічний продукт. Не треба нікого мочити. Просто треба об’єктивну картинку показувати…»

   Та об’єктивною картинкою революційні настрої не накрутиш. А так декому хочеться! Написав в соцмережі або на блозі: «у травні – революція» і спи спокійно. Та тільки, пам’ятаючи чим закінчився Майдан 2004-2005 років, після якого помаранчеві мільйонери здійснили прорив у мільярдери, скажімо, звичайні київські підприємці скептично зауважують: «Поезд ушел. И гудок его не слышен…», а люди досвідчені – категоричні щодо персоналій і запевняють: «Кролики» революцій не роблять».