Людям потрібно показати, як саме діє Пласт, щоб вони розуміли цілі, завдання і виховну методику
Моє інтерв`ю про Пласт та українську діаспору опубліковане в журналі "Пластовий Шлях", ч. 1 (169), 2012 р.
* * *
Чисельні українські
громади вже давно існують практично в усіх країнах Европи. Десь українці вже добре
згуртовані, а десь їх об'єднує лише Церква. Нова хвиля еміграції створила
особливі умови розвитку для цих громад. Завдання й перспективи Пласту в
європейському контексті ми обговорювали з членом Головної Пластової Булави ст.
пл. Андрієм Ребриком, ЦМ.
— Андрію, Ти є
референтом розвитку Пласту в Европі при Головній Пластовій Булаві. Таке діловодство
є доволі новим, тому мало хто знає, що саме входить у Твої обов'язки.
— Діловодство вже не
нове, хоча й справді запроваджене не так давно. Моїми попередниками на цій
посаді були Оксана Заліпська та Ірена Борущак. Ідея діловодства полягала в
тому, щоб активізувати чи підтримувати Пласт в країнах європейської діяспори.
Яка є ситуація в цих країнах? Активність Пласту на загал знижується. Референт
має сприяти появі нових ініціятив, нових рухів, шукати шляхів залучення
української молоді, яка перебуває на заробітках чи на навчанні в цих країнах.
Умовно можна
поділити країни Европи на три категорії: країни, де Пласт є, наприклад,
Польща, Словаччина, Австрія, Німеччина; країни, в яких Пласт був, але не набув
широкого розвитку (Бельгія чи Франція); країни, де зараз перебуває велика
кількість українців (Італія, Португалія, Іспанія), але там немає Пласту. Часто
в таких осередках живуть колишні чи навіть і теперішні пластуни, які виїхали на
навчання чи на працю. І, власне, завдання цього референта мало б полягати в
тому, щоб координувати всю пластову діяльність між керівними органами, між
ініціятивними групами і Головною Пластовою Булавою. Це дасть можливість
отримати загальну чітку картину, що відбувається з Пластом в тих країнах. З
іншого боку, Пласт в Україні має міжнародну службу, яка покликана
співпрацювати з різними закордонними осередками і зокрема з середовищами
українців. Служба вже має налагоджені контакти, певний досвід проведення
міжнародних акцій, участи в міжнародних акціях, що дає можливість набагато
ефективніше залучати пластунів з України для співпраці з Пластом у країнах
Европи.
Відкриття всесвітнього скаутського джемборі у Швеції
— Ти звертаєш
увагу на малі осередки і ті, де Пласт занепав. Але ж є такі великі і активні
осередки Пласту, як Німеччина...
— Між Пластом в
Україні і пластунами в Німеччині чи Польщі завжди була тісна співпраця. До
того ж, Німеччина опікується пластунами з сусідніх країн, які приїжджають туди
на табори. Був період дуже активного обміну виховниками, учасниками на табори з
Україною. Згодом інтенсивність такого обміну знизилась. Ми всі знаємо, які
проблеми є в тих країнах, адже молодше покоління українців забуває мову,
традиції, взагалі відходить від безпосереднього українського життя. Участь
пластунів з України у таборах дуже стимулює місцевих дітей, бо вони бачать
своїх однолітків, нав'язують контакти, поняття «Україна» стає для них чимось
більш реальним. Пласт у тих країнах живе, організовує свої традиційні заходи,
табори. Натомість у Словаччині, у якій Пласт відродився на хвилі емоційного
піднесення початку 1990-х років, регулярна виховна праця у гуртках та роях не
ведеться взагалі. Тому завдання референта — тримати живий контакт з людьми,
пропонувати якісь свіжі ідеї і шукати тих, хто міг би проводити чи очолити
виховні процеси.
Хоча чіткого
бачення, до яких результатів ми маємо прийти, досі немає. Чи ми хочемо бачити
зареєстровані осередки Пласту, чи хочемо бачити якусь активну роботу
української громади?
— Але ж коли Ти
погоджувався виконувати це діловодство, Ти мав якесь своє бачення, які завдання
перед Тобою стоять?
ВВМ 2011, Відень, Австрія
— Я його й маю, свої
думки висловлюю у листуванні з членами Головного проводу. В першу чергу —
активна співпраця і обмін виховниками для підтримки Пласту в таких країнах, як
Британія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Польща. Пласт у цих країнах має вже
певну історичну традицію. Тут потрібно працювати спільно з проводом Пласту в
Україні. Наступний крок — це активізація української молоді в країнах, де
немає Пласту, але існують українські громадські організації. Основним
завданням у таких країнах я бачу створення міцної ініціятивної групи, осередку
української молоді. Просто було б приїхати в Ригу і сказати: «Давайте створимо
Пласт». Створити, документи підписати і поїхати. За таких умов Пласту там не
буде ніколи! Має бути спочатку якась основа, і ми маємо її створити: проводити
фестивалі, акції, табори. На основі сформованої молодіжної авдиторії через
рік-два до утворення Пласту дійде природно. Людям потрібно показати, як саме
діє Пласт, щоб вони розуміли цілі, завдання і виховну методику. В такому
ідеальному баченні, щоб котрась із країн стала членом КУПО, має пройти декілька
років. На той час там справді вже мають існувати новацькі, юнацькі гуртки, з
якими займатимуться старші пластуни і сеньйори, в країні має справді
проводитись правильна пластова діяльність.
— Ти виконуєш
обов'язки референта трохи більше року. Що вже вдалось зробити?
— Тут варто говорити
окремо про кожну країну. Бо кожна країна — це специфічна авдиторія, специфічні
проблеми і завдання.
Доволі цікавими є
країни Прибалтики. По-перше, в Естонії офіційно зареєстрований Пласт. У них є
статут, є КПС, КПР. Українці Естонії вже третій рік беруть участь у таборах в
Україні, приїжджали на Друге всеукраїнське Джемборі в Ниркові. Уже вчетверте
було проведено акцію передачі Вифлеємського вогню, відбувся Форум української
молоді. Так само в Латвії було проведено два українські фестивалі за участи
пластунів, пластуни долучалися до організації і брали участь у програмі. Що це
нам дало? У Латвії українці подали проект до мерії міста Рига та Малої Гільдії
і отримали підтримку. Юридично вони зареєструвалися як Організація української
молоді та дітей Латвії. Цього року готується літній табір екологічного
спрямування, у якому братиме участь кілька пластунів з України. Тобто, молодь
працює. Пізніше, через рік-два, організація стане більш-менш незалежною
фінансово, завоює авторитет у суспільстві, і тоді на базі цієї організації
можна буде створити пластові гуртки і вести мову про юридичну реєстрацію
Пласту. Ця молодь вже в Пласті лишиться. Батьки в Латвії зацікавлені Пластом.
Часто ми викликаємо емоційне зацікавлення: гарні, красиві, в одностроях
прийшли, поколядували — всі захопилися. Але щоб мати перспективу, треба
працювати за чітко продуманою схемою.
Український молодіжний форум Росії. Москва. 2011
— А які
перспективи у таких країнах, як Білорусь чи Росія? Адже в Росії чи не найчисельніша українська
діяспора...
— Стосовно Білорусі,
то там вже існували величезні ініціятиви. У Бресті є група українців, які
навіть створили підготовчий курінь пластових прихильників «Вовчі діти». Вони
брали вже кілька разів участь у Святі вести Львівської округи, їздили на інші
акції. В принципі, можна говорити про те, що там колись будуть пластуни і буде
підтримка. Але це все одно залежить від того, як будуватиме свою стратегію
Пласт в Україні. Якщо Пласт в Україні зможе знайти провідників, які б
підтримували постійний зв'язок з групою в Білорусі, проблем не буде.
Специфіка Росії
полягає в тому, що у них законодавство дуже невигідне для реєстрації різних організацій.
Тому українці там діють, умовно кажучи, не дуже леґально. Всі ми чули про
проблеми української бібліотеки, про те, що Міністерство юстиції ліквідувало
організацію українців. Говорити, чи буде в Росії Пласт, думаю, зарано. Нам
треба працювати з ними, зокрема, з бібліотекою в Москві.
Коли 2011 року був
Світовий Конґрес Українців в Києві і Конференція українських молодечих організацій,
на нього приїжджали представники з різних регіонів Росії. Ми обговорювали
перспективу участи пластунів в археологічній експедиції. Але невідомо, чи
знайдуться на це кошти...
— Держава Україна
якось підтримує українців в Росії?
— Власне, частково
їх може підтримати українське посольство. Але ця співпраця дуже залежить від
конкретних людей, а люди часто змінюються. Є ще одна проблема. Відомо, що
українці не вміють жити в єдності, а більшість між собою пересварені. Часто ми
стикаємося з проявами якихось місцевих конфліктів, у яких не знаємо, кому
вірити і яка є насправді ситуація, оскільки кожна зі сторін намагається
перетягнути нас на свій бік. І дуже складно не помилитися, бо від того залежить
також і репутація Пласту.
В Росії треба
наголошувати на наших скавтських принципах: природа, екологічне пластування,
самозарадність. Мандрівки, якісь визначні географічні, екологічні пам'ятки. Це
людей більше цікавить, ніж наші ідеї. Дуже гарно було, коли проводилися табори
«Стежки культури» — це чудова нагода для пластунів з діяспори побачити Україну
з трошки іншого боку.
Ще одна проблема
Росії і Білорусі в тому, що більшість активних людей в українському середовищі
— це люди, виховані радянською системою. Вони вміють діяти тільки в чітко
встановлених кимось рамках. Натомість скавтська система передбачає досить
вільне застосування різних методик, ігор, а для них це дуже дивно і працювати
так вони не зможуть. Тому, щоб Пласт отримав якісь можливості розвитку,
потрібно знайти людей з вільним типом мислення, а таких дуже мало.
Передача Вогню українцям Румунії в м. Клуж-Напока, грудень 2011
— Ти постійно
наголошуєш на ролі Пласту в Україні. А чому не говорити про інші країни Европи?
Чи можна, наприклад, дітей з Росії чи Білорусі відправляти на табори?
— Що не заборонено,
те дозволено. Але залучати потенційних пластунів, скажімо, з Росії й Білорусі
дуже складно, адже існує візова проблема. До України вони можуть їхати й без
візи, а до Німеччини їм ще складніше поїхати, ніж українцеві. Тому Україна
лишається центром для таких контактів. Оптимально було б, щоб осередки в
Україні заопікувалися сусідніми країнами: умовно кажучи, станиця Львів —
поляками чи станиця Луцьк — білорусами. Очевидно, що ні я один, ані міжнародна
служба не можуть все охопити. Помічники у мене вже є, але їх дуже мало.
Наприклад, Софія Каїнська зі Львова працює з Латвією і Литвою. Вона вже знає
людей, вони мають якийсь рівень довіри...
— Тобто насправді
вам просто не вистачає людей для праці?
— Бачиш, зараз всі
хочуть працювати в міжнародній службі. Але найчастіше зголошуються ті, кому
хочеться поїхати за кордон — задля забави чи закупів. Першим кроком має бути
прищеплення переконання, що
міжнародна служба не для розваги, що це реальна праця. Якщо ти кудись їдеш, ти
маєш віддати свої сили, час, гроші для тих українців, які там проживають. На
жаль, Пласт поки що не виховав справді відповідальних інструкторів для
міжнародної служби. Було вже проведено два вишколи, але вишколювати інших
непросто, ми всі вчимося, бо ніхто з нас не дипломат, діємо часто на власний
розсуд. Добре це чи погано — складно сьогодні сказати.
— В Пласті в
Україні взагалі є доволі специфічне ставлення до міжнародної служби. Часто
можна почути, що «міжнародна служба тільки те й робить, що по закордонах
їздить».
— Це найбільша
проблема, з якою ми стикнулися. Це подвійне мислення і намагання рахувати чужі
гроші. Всі поїздки за кордон, що були за моєї пам'яти, відбуваються коштом
учасників. Єдине, на що шукаємо кошти, — це візові витрати, відзначки чи якісь
сувеніри. Коли людина зголошується до поїздки, вона підписує договір
волонтера, в якому передбачено чітко її обов'язки і права та наші обов'язки й
права. Ми її знайомимо з програмою, що, де і як буде, кажемо, які
передбачаються витрати, яку частину ми можемо взяти на себе, а за яку частину
вона відповідатиме.
— Які події
відбудуться найближчим часом?
— Планується дитячий
табір екологічного спрямування за пластовою методикою в Латвії спільно з
українцями Литви, Естонії і, можливо, Фінляндії. Він буде проводитись на березі
Балтійського моря спільно з Фондом від ЕС і мерією Риги. Планується проведення
Другого форуму української молоді в Естонії у вересні. Ведеться робота над
вишколом для зацікавлених Пластом у Лондоні та в Дубліні. Вишкіл складатиметься
з двох етапів: перша частина відбудеться під час Свята весни у Великій
Британії, друга — гутірки в Ірландії. На початку жовтня планується Другий форум
українців у Москві, на якому Пласт матиме окрему точку. Крім того, зараз
обговорюється питання створення інформаційної мережі чи репрезентативного
видання англійською мовою.
— Оскільки більшість
читачів «Пластового шляху» — це пластуни діяспори, чи можуть вони якось
долучитися до справи поширення Пласту в країнах Европи?
— Найпростіше — це
надання інформації про акції і заходи в тій чи іншій країні. До цього
долучитися найлегше. Розповіді в різноманітних інтернет-ресурсах про власну
участь у міжнародних проектах. Якщо ж у когось є бажання зголоситися до праці,
можна звертатись через Пластовий портал, там є контакти міжнародної служби.
— Дякую і бажаю
успіху!
Розмовляла
ст. пл. прих. Катруся Танчак, «Пластовий
шлях», №1(169), 2012
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.