"Цей фільм мають побачити всі українці світу!" - амбітна мета творців фільму. І цілком реальна.
14 березня 2012 року в приміщенні колишнього театру “Просвіти”, а сьогодні – Обласному ляльковому театрі “Бавка”, відбувся прем`єрний показ нового документального фільму “
Срібна Земля. Хроніки Карпатської України 1919-1939″.
Зібрався повний театр глядачів. Чесно кажучи, я був дещо розгублений від цього. Думав собі, що нехай для такої події збереться 50, максимум - 60 людей. Аж ні - це виявився справжній фурор для Ужгорода. Прем`єру також відвідала і прийомна дочка Августина Волошина - Анастасія Халахан.
А фільм - це яскравий приклад документалістики в кращих європейських зразках. Чітко витримані три лінії - документальна (закадровий голос), "жива історія" - свідчення очевидців (всього 12 осіб, двоє з яких, на жаль, не дожили до презентації - Михайло Петричко та Панько Панькевич - вічна їм пам`ять!) та художня.
Ось що
сказав після фільму Тарас Чолій, продюсер: "Відчувалось, що ми говоримо на одній мові, що наш фільм зачепив струни скрипки і цимбал Срібної Землі, душі цих людей. Саме цього ми і прагнули – емоційно бути єдиними, галичани і закарпатці, сини однієї України. Ми відчували, що історію Карпатської України в Ужгороді знають дуже добре, але наша робота перевершила навіть сподівання найгірших скептиків:) Такі були відчуття, що нам це вдалось. І ми щиро раді з цього, що нам вдалось зрозуміти ту історію і дух тих подій.
...
Ми хотіли щоб цей фільм став посвятою тим людям котрі в 20-х і 30-х жили, творили, любили цю землю, а потім за неї боролись і гинули. Тисячі молодих хлопців і дівчат, інтелігенція, духівництво, військовики, прості селяни і робітники вони спромоглись за 20 років створити культурну і самодостатню націю – частину Українського народу. Ми хочемо щоб цей фільм став памятником і тим чия доля була трагічна, чиїх могил немає, тим кого не дочекались вдома. Августин Волошин, Михайло Колодзінський, Зенон Коссак, Олександр Блистів, сотні і тисячі галичан, волинян і закарпатців котрі боронили свої переконання і цей край і згодом впали в бою, чи були закатовані і розстріляні таємно, тим багатьом про кого сьогодні невідомо."
Прийомна дочка А. Волошина Анастасія Халахан, позаду – директор видавництва “Гражда” Іван Ребрик, один з консультантів фільму
Тарас Химич - режисер фільму.
Науковий консультант фільму - Олександр Пагіря
Хочу вірити, що справді амбітна мета творців стрічки: "Щоб це фільм побачили українці всього світу" таки справдилася.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.