Проблеми визначення родового об’єкту тероризму

Необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормальних умов життя, збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей суспільства є надійна охорона громадської безпеки

В період глобалізаційних змін в світі, тероризм входить до списку найбільш складних і визначальних проблем сучасності, тому, що представляє велику загрозу громадській та національній безпеці та ставить під сумнів процес подальшого розвитку людства. Тероризм як явище, супроводжує економічні, політичні та соціальні процеси в кожній державі. Тому потрібно ефективно запобігати та протидіяти йому як явищу та злочину, В ТОМУ ЧИСЛІ за допомогою кримінально-правових засобів.

Джерельну базу для аналізу даної проблеми складають Конституція України, відповідні статті ККУ, Закону України «Про боротьбу з тероризму», інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року, Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року, інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження КМУ та ін.

В преамбулі ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», вказано, що він спрямований на захист особи, держави і суспільства від тероризму. Стаття 1 цього НПА надає тлумачення терміну «тероризм», визначивши його як «суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя та здоров’я невинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей».

В ККУ передбачено цілу низку злочинів, пов’язаних з тероризмом. Статті, які регулюють кримінальну відповідальність за ці злочини поміщені в Розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки», ст.. 258 – 258-4. Родовим об’єктом перелічених злочинів визначається громадська безпека. Саме тут найбільше причин для роздумів, міркувань, спорів та правових досліджень. Проблема визначення об’єкта є дуже важливою для правильної кваліфікації злочинів і притягненні суб’єкта злочину до кримінальної відповідальності. Тому варто більш ретельно зупинитись на ній.

Необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормальних умов життя, збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей суспільства є надійна охорона громадської безпеки. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України (ЗУ «Про основи національної безпеки України») як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам». З цього можна зробити наступний висновок: тероризм загрожує не тільки народу нашої країни та нормальному існуванню громадянського суспільства, а й державі в цілому.

Отже, тероризм є багатосуб’єктним злочином і на рівні з громадською безпекою необхідно виділяти державу як об’єкт тероризму. Виникає спір з приводу того який з цих об’єктів важливіший. Виходячи з того, що громадська безпека є складовою частиною національної безпеки, буде доцільніше вилучити статті, які регулюють цей злочин із ІХ Розділу ККУ і помістити до І Розділу «Злочини проти основ національної безпеки України», тобто такий, що загрожує національній безпеці України. Хоча, слід зазначити виняткову роль громадської безпеки як об’єкта цього злочину, адже при здійсненні терористичних атак громадська безпека НЕ МОЖЕ бути НЕпорушеною!

Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки України є суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну недоторканість, обороноздатність. Тобто це суспільні відносини, що, фактично, забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. Отже, тероризм може поставити під сумнів існування Української держави. Дехто може вважати, що це перебільшення.

Але недарма тероризм в першу чергу спрямований проти національної безпеки, а отже, і держави загалом. За допомогою терактів можна підірвати соціально-політичний баланс держави, спровокувати зміну форми влади, режиму правління, штучно викликати економічний колапс. Звичайно ж такі дії повинні бути дуже ретельно сплановані, обмірковані та належним чином профінансовані. Необхідно також розробити детальний сценарій і здійснити все безпомилково.

Таким чином, згідно з задумом злочинців, головним об’єктом терористичних атак стають не стільки державні установи, органи влади, населення, атака проти яких по суті може нічого і не дати за великим рахунком, а зміна влади в державі, чи запуск і поступовий розвиток цього процесу. Вище перелічені об’єкти будуть другорядними. Об’єктами атак також стануть громадські місця, інфраструктура, банки. Слід зазначити, що рівень захисту на такі випадки дуже низький.

Такі дії призведуть до паралічу транспортної системи, банкрутства банків, викличуть загальну паніку серед населення. Вдалі атаки стануть свого роду демонстрацією безпомічності органів охорони правопорядку, що, в свою чергу, означатиме нездатність держави захистити своїх громадян, ріст недовіри та обурення, агресію громадян, спрямовану проти влади. В такій обстановці обов’язково відбуватимуться масові заворушення і вірогідно, що знайдуться люди, які зможуть очолити рух непокори і розвинути його до революційних масштабів, можливо це будуть і самі терористи. В усьому цьому замішанні обов’язково виникнуть соціальні конфлікти. Наприклад, представники великого капіталу намагатимуться всіма законними і незаконними способами у складній соціально-економічній ситуації зберегти свої гроші, що обв’язково зачепить бідні верстви населення. Тим часом представники малого та середнього бізнесу, переважно ті, які займаються торгівлею, спекулюватимуть на цінах, що обв’язково призведе до хвилі обурення і погромів.

Не виключено, що злочинні посягання будуть спрямовані на відомих політиків та громадських діячів, адже усунення людей, які грають визначальну роль в житті суспільства теж дуже потужний рушій, - це нам доводить історія. При цьому їх життя та здоров’я теж будуть додатковим об’єктом, тому, що головним стане національна безпека, тобто здатність держави захистити своїх громадян та забезпечити їм реалізацію їх конституційних прав і свобод. Для тих, хто в наведених аргументах сумнівається слід відзначити й деякі факти: наприклад, саме з таких дій фактично починалася боротьба радикальних угруповань, яка переросла в революції 1905-1907 і 1917 року в Російській імперії. Саме перші теракти стали точкою відліку подальшої збройної боротьби і створення держави, яку ми знали як СРСР.

В процесі пошуку істини слід звернутися до іноземного досвіду та досліджень теоретиків тероризму. В кримінальних кодексах Росії, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану, Таджикистану ці злочини визначені як злочини проти громадської безпеки. В Грузії та Латвії тероризм відноситься до злочинів проти держави. В Білорусі одразу в трьох розділах КК передбачено відповідальність за даний злочин: «Злочини проти миру, безпеки людства та військові злочини», «Злочини проти громадської безпеки», «Злочини проти здоров’я людей». У Франції групу терористичних злочинів розміщено у «Злочинах та проступках проти нації, держави та громадського спокою».  

Таким чином, в кримінальних кодексах багатьох держав родовим об’єктом тероризму визначено саме державу. Аргументом в підтримку такої думки слугують наукові праці відомого англійського теролога Пола Вілкінсона, який виділив чотири типи сучасних терористичних груп залежно від політичних поглядів та мети і напряму діяльності: 1) рухи автономістських чи етнічних меншин; 2) ідеологічні групи або таємні товариства, що прагнуть до різних форм революційної справедливості або соціального визволення; 3) групи емігрантів або вигнанців з сепаратистськими або революційними прагненнями відносно своєї батьківщини; 4) транснаціональні банди, що користуються підтримкою деяких країн в ім’я «світової революції».

При аналізі класифікації направленості терористичної агресії доцільним буде зробити висновок, що держава є основним об’єктом тероризму, громадська безпека є другорядним, але невід’ємним або обов’язковим, оскільки при терористичних атаках громадська безпека порушується незалежно від того чи постраждали люди, майно і т.д. Додатковими об’єктами будуть життя, здоров’я, власність, інфраструктура, різні суспільні відносини.

Таким чином, виходячи із зазначеного, доцільно доповнити І Розділ ККУ статтями, що регулюють відповідальність за терористичні злочини, відповідно вилучивши їх з ІХ розділу. Можливо піти й іншим шляхом: доповнити Особливу частину ККУ новим розділом, який регулюватиме даний злочин та суміжні з ним. Таким чином можна буде більш широко і детально врегулювати цей злочин, окремо оцінивши тяжкість атак проти громадських місць, державних установ, інфраструктури, фізичних осіб, визначити відповідальність за загибель в їх результаті людей, майна та інші наслідки.