Хвора голова і брудний «язык» Колесніченка

Офіційне тлумачення Конституції говорить протилежне тому, що безпідставно та безуспішно намагаються довести українофоби.

Деякі «діячі» з Партії регіонів, що конкретно відповідають за антиукраїнську пропаганду в парламенті та за його межами, схоже не зовсім мають уявлення ні про систему українського законодавства, ні про трактування конкретних його актів та окремих норм. Більше того, деякі депутати мають дуже приблизне уявлення про владну вертикаль та місце тієї ж Верховної Ради в системі органів державної влади.

               Так, Колесніченко в своєму блозі розплакався з приводу того, що хтось там сміє заважати використовувати іноземну мову під час роботи вищого законодавчого органу, мотивуючи це свідомо хибним трактуванням Конституції України та використанням україножерського «мовного закону», який зараз діє завдяки «грі на піаніно» в парламенті минулого скликання.

         Але в своєму квазіаналізі горе-антифашист не врахував деяких моментів, які Колесніченко очевидно, оминув свідомо, розуміючи, що завдяки цим моментам його божевільна теорія про можливість використання іноземної мови під час виступів у парламенті дуже легко розвалюється.

       Річ у тому, що ст.10 Конституції України, яка регламентує функціонування мов в Україні, має офіційне тлумачення, не лише спростовує твердження Колесніченка, а й доводить невідповідність Конституції «мовного закону».   

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України  N 10-рп/99 від 14.12.1999 р., яке є офіційним тлумаченням статті 10 Конституцій України, статус державної мови надано українській мові, що, «повністю відповідає державотворчій ролі української нації», яка «історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі».

          Згідно з тим же Рішенням, поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом поняття «конституційний лад». Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами державної влади, іншими державними органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.  

          У зв’язку з цим Конституційний Суд ухвалив рішення і дав роз’яснення, згідно з яким, відповідно до частини 1 статті 10 Основного Закону, «державною мовою в Україні є українська мова», і це положення треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також інших публічних сферах суспільного життя, як визначаються законом.   

          Крім того, дано чітке роз’яснення щодо мов національних меншин, згідно з яким, поряд з державною мовою, при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися мови національних меншин в порядку, встановленому законом.  Але мова йде саме про місцеве самоврядування.

          Таким чином, офіційне тлумачення Конституції говорить протилежне тому, що безпідставно та безуспішно намагаються довести українофоби.

          Варто нагадати, що Конституція має вищу юридичну силу, а інші акти українського законодавства, в тій частині, що суперечать її положенням, не діють.

P.S. Отож, маємо ситуацію, коли варто порадити деяким парламентарям зайнятися самоосвітою, а якщо не вдається, то попросити допомоги компетентних людей, щоб в подальшому не ганьбитися через елементарне незнання законів.

Ну а якщо це робиться свідомо та спеціально, то не варто розраховувати на те, що серед української інтернет аудиторії, яка черпає інформацію з мережі, та на яку розраховані дані некомпетентні статті і пости, є дурні, які не мають уявлення про що йде мова і яка ситуація насправді.