Камо грядеши?

«Камо грядеши» - запитував майже сто років тому Генрик Сенкевич, пізніше цим же питанням задавався Микола Хвильовий. Інколи здається, що кожен періодично задає собі це ж питання, тільки предмет у кожного свій: я (чи краще сказати «Я!»), близькі, моя робо

«Камо грядеши» - запитував більше ста років тому  Генрик Сенкевич, пізніше цим же питанням задавався Микола Хвильовий. Інколи здається, що кожен періодично задає собі це ж питання, тільки предмет у кожного свій: я (чи краще сказати «Я!»), близькі, моя робота (бо роботою когось іншого не дуже переймаються). От тільки дивно, звертаюся до нащадків славних родів, героїв світової історії, чого ж немає у цьому списку України? Так-так, ми ж усі такі патріоти (особливо, коли про це дізнається якомога більша кількість людей чи хтось скаже хоч слово похвали), а якщо чесно – коли Ви запитували себе: «До якого дідька котиться наша держава»? І найцікавіше, що і ми всі з вами разом опинимося у тому місці, бо країна така, який її народ. Звичайно, багато людей говорять, що народ ні на що не впливає, не має й найменшої краплинки влади у своїх руках і що не має жодного сенсу робити якісь кроки, бо вони все-одно ні до чого не приведуть! Я вважаю, що нічого не роблять або слабкі духом, або слабкі розумом. Звичайно, легше сидіти собі вдома, отримувати кожного місяця заробітну плату, тихенько читати газети (згадалися чогось «Записки…») і обговорювати таких собі «негадяїв» при владі, які переливають з пустого в порожнє, але оте «пусте» самі ж пустим і зробили. Що тут скажеш – менталітет такий.

Ближче до теми, країна відкрито потребує позитивних емоцій, люди їх потребують. І я не говорю зараз про запливи на надувних жіночках – ці емоції не для країни – я говорю про щось справжнє: про віру, про вчинки, про перемоги, про покорення вершин! І тут вже від кожного за можливостями: хтось несе перемогу і славу країни у світ (вітання Кличкам і, на жаль, небагатьом іншим), хтось оспівує її у поезії, а хтось і хотів би щось зробити, та не спортсмен він, і не поет, і не актор, і не (ех, куди ж без них) політик.

Для таких людей створений національний проект «Створи корону Україні». Тут і виклик (не кожний на Говерлу зійде), і емоції, і ідея – коронувати Батьківщину, створити сплав з емоцій, рук та сердець. Тож, небайдужі, живі, здорові духом і розумом приєднуйтесь. Більше інформації на сайті проекту koronaukr.com.

На останок, хочеться згадати декілька рядків, які так і світять вірою в безсмертя, надією на краще та безмежною любов’ю до народу:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! 
Ніхто не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих, 
Не забувайте, виродки, ніде: 
Народ мій є! В його гарячих жилах 
Козацька кров пульсує і гуде!»