У парламенті потрібні не футболісти, а снайпери?

Завдяки показовій аполітичності та уникання гострих питань, спортсмени завжди будуть в авангарді українського суспільства.

Поява Андрія Шевченка у виборчому списку Наталі Королевської, стало черговим продовженням практики політичної капіталізації  спортивної слави. 

Чи не парламентським виборам 2012 року ми маємо завдячувати за спортивне довголіття Віталія Кличка? У вересні на рингу Віталій битиметься не стільки за пояс, скільки за парламентські крісла для власної партії.

Якби літня олімпіада в Лондоні по часу відбувалась трохи раніше, ми стали б свідками політичної міграції успішних спортсменів у партійні списки.

 Втім, їм ніщо не заважатиме спробувати себе у мажоритарних округах, або у якості віп-агітаторів.

Цікаво буде спостерігати за «трибунними» бійками за участю В.Кличка та А.Шевченка, хоча найбільшої народної  підтримки партії отримали б, залучаючи у свої лави спортсменів з кульової стрільби.  

В умовах падіння довіри до всіх соціальних інститутів – від парламенту до церкви, спортсмени залишаються чи не єдиними авторитетами для людей.

Прикро, що серед національних лідерів не видно постатей інтелектуального напряму.

Мабуть, причина не стільки у їх відсутності, скільки у ментальному і цивілізаційному зламі України. Герої одних - автоматичні антигерої у інших. 

Наприклад, представники музичного чи літературного цеху не можуть подолати упередженого ставлення з різних сторін, адже їхнім знаряддям праці є мова. 

Є ще одна верства, представники  якої були б здатні стати символом українського успіху та єднання – вчені. Але в Україні ця сфера практично втрачена. Імен на зразок Патона чи Амосова ми не скоро почуємо.

Зверніть увагу – всі діячі ґатунку С.Бубки, О.Блохіна, М. Амосова, Б.Ступки реалізували себе не в  Україні, а в межах світового, міжнародного контексту. Причому на старті їхнього успіху стояла країна з іншою назвою.

Серед питомо українських досягнень - періодичні перемоги українських дівчат на конкурсах краси. Приємні, але сумнівні досягнення.

Прогнозуючи імена майбутніх  політичних зірок, можна зробити припущення, що ними стануть герої інтернет-простору. В цьому сенсі ми трохи відстаємо від Росії з її «феноменом Навального».

Може, вже сьогодні, читаючи блоги «Кореспонденту», ви бачите їхні обличчя?