НевиМОВНА наївність

Молодь сьогодні часто не знає добре жодної мови - ні російської, ні української. А бізнес-середовище російськомовне - і це факт.

"Парад мовних суверенітетів" чи як там назвали прийняття рішення про надання російській статусу регіональної низкою областей та міст, звичайно, не вирішує мовного питання в Україні. Ну, потішились певні політичні сили, що "виконали свої обіцянки". Ну, посилили інші політичні сили протестні настрої. А віз і нині там..

З чим стикаються  наприклад , звичайні підприємці, бізнесмени, головні редактори та й просто громадяни? Молодь сьогодні часто не знає толком жодної мови - ні російської, ні української. От у мого старшого сина в школі близько 5 років по суті не викладали російську. Бо - не було вчительки. І це у Києві, а не десь в глухому закутку. В результаті - письмова російська безграмотна страшенно.. Так само формально викладається у школах та вишах англійська - якщо дитина (а точніше, батьки)  не докладе власних зусиль (курси,тренінги і тд) - то буде володіти англійською на рівні "Май нейм із Вова".  Коли жартівники запропонували прийняти англійську у якості регіональної в Києві - це був сміх крізь сльози..

Ніхто не заважав спілкуватись російською, на російській транслює інформацію більшість ЗМІ, бізнес-середовище знову-таки російськомовне в основному. Мені особисто це не подобається. І так давно не подобається, що коли всі сварили нинішню владу, то я - згадувала "незлим тихим словом" владу попередню. Бо з цією все зрозуміло, а чому ж раніше нічого по суті не було зроблено для захисту, і головне - для розвитку української мови? Де наприклад преференції тим же видавцям україномовних книжок, українській пісні і т.д.? Де нові закони, культурні проекти?  Де, врешті, елементарне виконання вже діючих законів - наприклад, щодо обов'язкового володіння та спілкування українською мовою державних посадовців?  Виходить, захищали українську лише "словом" а не "ділом". От і діждались...

З іншого боку - на практиці доводиться стикатись із тим, що вихідці із Західної України зазвичай слабенько володіють російською. От приїздить молодий фахівець до Києва, хоче будувати кар'єру, а тексту нормально російською написати не може. І що робити? Ми ж повинні рахуватись із реаліями бізнесу. Ми пишемо релізи, статті, новини і т.д. по суті зараз трьома мовами (рос., укр, англ), але переважає наразі російськомовний контент і російськомовний клієнт. Й політика тут ні до чого - це факт.

В той же час, кияни та вихідці із центральних регіонів  мають іншу ваду - в українських текстах у них чимало русизмів і викорінити це  майже неможливо.  Тут стикаємось із глибинною проблемою  - і це не просто суржик,. Це вкорінення російської десь на рівні ДНК нашої рідної, української мови. Поясню як історик за освітою: в усіх  імперіях чим більш різними були мови завойовників та завойованих територій, тим менше місцева мова асимілювалась із "пануючою". Якщо ж мови схожі, як от російська та українська, то наслідки  будуть набагато гірші (для мови  "підлеглої" території)  - асиміляція зайде дуже далеко і "чужа" мова буквально проникатиме в місцеву, а місцева, відповідно, втратить свою чистоту й самобутність. Що зараз і спостерігаємо в Україні..

Кожен захищає українську як може, я так вважаю. Хтось принципово спілкується лише українською, хтось пише нею свої статті, промови, блоги.  А хтось атакує сайти коментарями на кшталт "Чому у Вас немає української версії"? або "Не розумію, перекладіть свої новини українською". Наївні люди - невже думають,  що компанія  негайно  виділить кошти на створення (а головне - постійну  підтримку) ще однієї мовної версії?. Особливо, якщо це середній і малий бізнес, і так пригноблений економічною ситуацією в країні.

Коли йдеться про українську культуру, мову - у нас в основному все зводиться до "шароварщини" - не тільки на державних заходах, а й на багатьох фестивалях, все настільки рафіноване й несправжнє, що аж нудить. І цей феномен вишиванки made in China - він не в одязі, а в головах.